Поділитись:

«Ходжу по журавлину, щоб прожити»: реалії життя луцьких пенсіонерів (відео)

Вівторок, 03 листопада 2026, 12:20
«Ходжу по журавлину, щоб прожити»: реалії життя луцьких пенсіонерів (відео)

Життя на пенсії для багатьох українців перетворюється на щоденну боротьбу за виживання. У Луцьку на ринку можна зустріти чимало літніх людей, які торгують власними вирощуванням, зібраним у лісі чи приготованим власноруч, аби звести кінці з кінцями.

Про це у своєму сюжеті розповів «Аверс».

За кожним таким прилавком криється важка праця, а за кожною заробленою гривнею – гострі життєві потреби.

Дехто вимушений шукати додатковий заробіток через зубожіння та шалені комунальні чи побутові витрати. 72-річна пенсіонерка Галина зізнається, що змушена збирати журавлину на продаж, аби просто вижити:

«Мені 72 роки, я ходжу журавлину збираю, щоб прожити. Машина дров – 15 тисяч».

За її словами, через стрімке подорожчання всього необхідного доводиться жорстко економити на найголовнішому – на харчах, купуючи лише найдешевші продукти.

Водночас інші пенсіонери намагаються знаходити приводи для оптимізму і розраховують переважно на власні сили.

Пані Людмила розповідає, що тяжко працює по господарству в селі, тримає корову, свиней та птицю, щоб мати змогу хоча б розрахуватися за комуналку.

«Головне, що я можу за світло заплатити, знаєте. Пенсія прийшла – я заплатила за світло. На ліки то мені багато не треба. Дякую Богу. Здоров’я ще є там знімаль продукти. Ми в селі живемо, тримаємо корову, свині, птицю, яйця є, все є, але треба робити», – зазначає жінка

Серед продавців та покупців на ринку панує і взаємовиручка. Продавець Володимир ділиться, що часто віддає свій товар пенсіонерам абсолютно задарма, бо просто не може залишатися осторонь чужого горя.

«Мало людей, пенсіонери, ті, що грошей нема, роздаю. Шкода таких людей», – каже він.

Проте є й ті, для кого ринок – це не стільки спосіб виживання, скільки продовження улюбленої справи. Пані Ольга перетворила багаторічне хобі з вирощування квітів та овочів на прибуткову справу, яка додає сенсу її будням на заслуженому відпочинку:

«Вже давно на пенсії, ну, не можу без землі. То перейшла вже на квіти, бо вирощувала потрошки для себе. Ну, вже забагато їх стало в мене. Та й давай вже продавати. Зразу сумками возила, а зараз вже наймаю машини, вожу машинами. Ну, і так само і картоплю вирощую, і овочі всі, і ее капуста, морква, буряки. Зараз, як вже на пенсії, то моє хобі. Рано встаю і обходжу кругом. А що розцвіло? А що, а що має зацвісти? А яке то буде?» – розповідає вона.

Кожен із цих людей опинився на ринку зі своєю мотивацією: одні прагнуть назбирати грошей на дрова та їжу, інші – не уявляють свого життя без праці на землі, а хтось ділиться останнім із ближніми.

Як зазначає у своєму сюжеті канал «Аверс», за кожним таким торговим місцем ховається глибока історія про стійкість, людську гідність і незламність українських пенсіонерів.

«Ходжу по журавлину, щоб прожити»: реалії життя луцьких пенсіонерів (відео)

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

 

Надрукувати
мітки:
коментарів