«Діди» замість Геловіну: як на Поліссі вшановували душі померлих (фото)
Кінець жовтня – початок листопада в різних культурах пов'язували з переходом до зимового періоду. Вірили, що в цей час межа між світом живих і померлих стає тоншою, а душі предків навідують своїх родичів.
Про це розповідають на сторінці проєкту «Полісся.Перезавантаження».
У кельтів цей час асоціювався із Самайном – святом, яке стало одним із витоків сучасного Геловіну. А в українській традиції існували осінні поминальні обряди, відомі як Діди.
Як язичницьке стало християнським?
З поширенням християнства давні звичаї вшанування померлих поступово переплелися з новими релігійними традиціями.
На Заході День усіх святих закріпився на 1 листопада. Вечір напередодні отримав назву All Hallows' Eve – звідси й походить слово Halloween (Геловін).
У східнослов'янській традиції осінні поминальні звичаї пов'язали з днем пам'яті святого Дмитрія. Так побутували Дмитрівські Діди, а згодом сформувалася сучасна традиція Дмитрівської поминальної суботи.
Як захищалися від злих духів?
Вірили, що разом із душами померлих родичів у світ живих могли проникати й злі духи.
У народних віруваннях наших предків вогонь мав очисну та захисну силу: запалювали багаття, очищали оселю.
У кельтській традиції люди використовували маски й перевдягання. За однією з версій, так намагалися відлякати злих духів або замаскуватися серед них, щоб ті не впізнали живих. З часом перевдягання стало однією з найвідоміших традицій сучасного Геловіну.
Не страшилки, а зустріч із родом
На Поліссі вірили, що в Дмитрівські Діди душі померлих повертаються до рідних домівок. Їх вабив запах свіжоспеченого хліба, млинців, колива та інших поминальних страв, які спеціально готували до вечері.
Предків чекали, запрошували до столу й залишали для них частування. Адже це була символічна зустріч усієї родини – живих і померлих.
Запрошення предків та частування
Напередодні поминального дня родина збиралася за столом. Господарі запалювали свічку, молилися та запрошували померлих родичів:
«Діди, Діди! І свої, і чужі, і знані, і незнані, ходіть до мене на вечерю!»
Вірили, що душі померлих обов'язково мають побувати на родинній вечері. Якщо їх не запросити, вони могли образитися й навіть заподіяти шкоду господарству.
Для предків залишали окрему тарілку зі стравами та воду. Перед тим як сісти, здмухували місце на лаві, аби ненароком не придавити душу.
Вечеряли мовчки, не прибирали зі столу й не мили посуд до ранку. Двері не зачиняли, а комина не затикали, щоб душі могли вільно потрапити до хати.
Наступного дня господиня виходила на ґанок проводжати предків: «Ідіть, Діди, дай Боже, щоб на те літо ми вас діждали».
Навіть хатню роботу відкладали
У Дмитрівську п'ятницю дотримувалися суворого посту. Не радили прясти, ткати чи мастити хату глиною.
Вірили, що так можна ненароком заснувати або заліпити предкам очі – і вони не знайдуть дороги додому.
Після обрядової вечері вранці йшли до церкви на панахиду, а опісля – на цвинтар. На могилах запалювали свічки та залишали кілька цукерок чи пряників – для душі.
Також намагалися цього дня роздати милостиню або дати щось бідним «на поману», щоб ті пом'янули померлих.
На Поліссі поминали навіть тих, кого забрала вода
На Ратнівщині збереглося особливе повір'я: якщо в родині були потопельники, залишки поминальної вечері у Дмитрівську суботу відносили до води.
Також цього дня поминали загиблих на війні, тих, хто віддав життя, захищаючи рідну землю, та померлих насильницькою смертю.
Пам'ять, яка тримає зв'язок поколінь
Діди – це спосіб пам'ятати свій рід, називати імена тих, кого вже немає поруч, розповідати дітям про предків і передавати цю пам'ять далі.
І хоча давні обряди поступово відійшли в минуле, традиція поминати померлих збереглася донині. У церковному календарі є Дмитрівська поминальна субота – день, коли віряни моляться за померлих рідних, відвідують церкву та вшановують їхню пам'ять.
Доки ми пам'ятаємо – наші предки залишаються частиною родини, а ми – частиною роду.
У дописі використані матеріали досліджень Олени Чебанюк.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.