«Коса», «Святий» та «Сава»: історія трьох побратимів із «Сталевої Сотки»

У 100-й окремій механізованій бригаді розповіли про трьох досвідчених військовослужбовців зенітного ракетного дивізіону – «Косу», «Святого» та «Саву», які разом виконують складні бойові завдання та мотивують побратимів власним прикладом.

Андрій із Дніпра на псевдо «Коса» обіймає посаду головного сержанта взводу. У цивільному житті він працював обвалювальником м’яса, а у вільний час захоплювався риболовлею та мотоциклами. Вдома на нього чекають дружина Олена та 14-річний син Макар. Втім, це вже не перший його бойовий досвід, адже чоловік захищав Україну ще в часи АТО.

««Косою» я став ще під час АТО. У 2014-2016 роках служив зенітником – і, мабуть, таки вправно «косив» тих клятих окупантів, – усміхаючись згадує пан Андрій. – Коли ж почалася «повномасштабка», не роздумуючи повернувся до лав ЗСУ».

Ще один Андрій на псевдо «Святий» є командиром відділення і походить із села Дроздні Ковельського району, що на Волині. До мобілізації в травні 2024 року він працював електрозварником. Цікаво, що з тезкою його єднає не лише ім’я, а й спільні захоплення – мотоцикли, риболовля та збирання грибів. Вдома на захисника чекає дружина Катерина. Позивний «Святий» закріпився за ним ще з цивільного життя через особливе ставлення до віри.

«Так мене називали ще у цивільному житті. А все через те, що додержуюся правила: перед кожною важливою справою, а тепер і перед виїздом на бойове завдання – неодмінно треба помолитися й перехреститися. Так, я віруюча людина – і не соромлюся цього», – відверто каже військовослужбовець.

Третій побратим, В’ячеслав із псевдоним «Сава», також є волинянином і командиром відділення. До лав 100-ї бригади він приєднався на самому початку повномасштабного вторгнення, а до цього працював автослюсарем на СТО. Головне захоплення чоловіка – його сім’я: разом із дружиною Тетяною вони виховують двох синів, 14-річного Тимофія та 9-річного Іллю.

«У цивільному житті друзі кликали мене «Сявою». А ось у війську я став «Савою». Щодо захоплень, то найбільшим, певно, є виховання дітей», – розповідає пан В’ячеслав.

Усі троє чоловіків є надійною опорою для свого підрозділу та щодня професійно виконують бойові завдання на передовій.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Смак дому на передовій: як лучанин із позивним «Борода» годує бійців «Сталевої Сотки»
• На Волині нацгвардійці збили ворожий реактивний дрон: деталі успішної операції
• «Ще жодного разу не пошкодував»: історія військового 100-ї бригади на позивний «Рудік» (фото)