Ексголова сільради на Волині після виходу на пенсію заснував козячу ферму та виготовляє крафтовий сир
Колишній очільник Оконської сільської ради Петро Ярута знайшов рецепт активного довголіття на пенсії. Чоловік, який більшість життя присвятив місцевому самоврядуванню та виробництву, сьогодні разом із дружиною Таїсою доглядає за отарою із двох десятків кіз, виготовляє домашній сир і переконаний: рух та улюблена справа – це найкращі ліки від старості.
Про це пише газета «Нова доба».
Разом із дружиною Таїсою Кирилівною вони утримують близько двох десятків тварин, доять їх, роблять домашній сир і масло. Чоловік зазначає: сидіти без діла не вміє.
– Щоб займатися тваринами, треба їх любити. От і все, – просто пояснює Петро Мойсейович.
До козівництва родина прийшла кілька років тому. Спочатку придбали двох маленьких козенят, потім ще одне. Але швидко зрозуміли, що чекати, поки молодняк виросте, доведеться довго. Тож поїхали й купили дорослу козу з козенятком.
– І так у нас зразу стало їх п’ятеро, – пригадує господар.
Далі поголів’я поступово збільшувалося. Хтось із людей уже не хотів тримати козу і віддавав, у когось купували. Частину тварин продавали. Так господарство й доросло до майже двох десятків голів.
Свого часу Петро Мойсейович зареєстрував поголів’я у Маневицькій ветеринарній лікарні – 15 кіз і козла. Чув про державну підтримку власників тварин, однак сам таких виплат поки не отримував.
Чотири години щодня – на випасі
Козівництво – справа, яка не дозволяє довго залишатися без руху. Вранці Петро Мойсейович виганяє тварин на випас приблизно на дві години. Увечері – ще стільки ж.
Пасти доводиться там, де є можливість. Біля села не так багато місць, тому господар шукає ділянки, де можна безпечно пустити стадо. Іноді це територія біля незадіяного футбольного поля, іноді інші місця неподалік.
Якщо потрібно, може залишити кіз на деякий час у загоні, а потім знову випустити.
– Вони за дві години наїдаються. Потім уже заганяю, – розповідає чоловік.
Та кози, як виявилося, потребують не лише корму, а й постійного нагляду.
– Вони трохи такі, що можуть і на яблуню залізти, і кору здерти. Особливо в садку. Тому за ними треба дивитися, – пояснює він.
На зиму господарі заготовляють сіно. Також дають тваринам овес, ячмінь, трохи кукурудзи. Не пропадають і яблука із сусідських садів – ті, які люди вже не використовують, віддають тваринам. Кози охоче їдять і капусту та інші соковиті корми. Застосовують й кам’яну сіль. За словами Петра Мойсейовича, вона потрібна тваринам для підтримання апетиту.
І молоко, і сир, і масло
Скільки молока дають кози, залежить від пори та періоду їхньої лактації. Нині в господарстві отримують близько п’яти літрів на день. Бували часи, коли надої були значно більшими. Хороша коза може дати за раз близько двох літрів. Молоді, які тільки вперше народили, зазвичай дають менше, а після другого-третього окоту надої збільшуються.
Частину молока продають людям, які звертаються до родини. Але більшість продукції використовують самі.
Таїса Кирилівна робить домашній сир, збирає сметану. А з неї виготовляють масло.
– Якось назбирала десь шість літрів сметани, збила маслобойкою – вийшло 600 грамів масла. Потрошку-потрошку збираємо, – говорить Петро Мойсейович.
Так на столі родини з’являються власні молочні продукти – сир, сметана, масло. Частину продукції передають дітям, частину – знайомим і сусідам.
Діти роз’їхалися, а батьки залишилися
У подружжя четверо дітей. Життя розкидало їх далеко від рідного Оконська: одна донька живе у Вашингтоні (США), інша – в Німеччині, ще двоє залишилися в Україні. Одна працює лікаркою на швидкій допомозі в Ужгороді, старша донька нині займається дітьми.
– Діти всі по світах пішли, а ми залишилися, – каже Петро Мойсейович.
Але сидіти без справи він не збирається. Навіть після виходу на пенсію пробував просто пожити без роботи.
– Я трохи посидів, нічим не займався. А потім думаю: тільки сили губиш. Рух – то життя і здоров’я, – переконаний чоловік.
Тому тепер у нього є свій щоденний розпорядок: нагодувати тварин, вивести їх на випас, повернути додому, підготувати корм, допомогти дружині.
Від сільської ради – до власного господарства
Петро Мойсейович має вищу економічну освіту. Свого часу двічі очолював Оконську сільську раду. Був у його житті й період роботи у виробничій сфері. Займався виготовленням будівельної продукції, зокрема євроблоків. Тепер замість сільських справ – власне господарство. Для нього догляд за тваринами – звичайна щоденна праця. Але саме вона не дає засиджуватися вдома, підтримує фізичну активність і, зрештою, приносить задоволення.
– Якщо любити тварин, то це не дуже важко. А хто не любить, той зразу нервує, – усміхається чоловік.
Мабуть, у цьому й полягає секрет доброго господаря: не в кількості худоби, не в розмірі господарства і навіть не в прибутку. А в тому, що людина щодня має справу, за яку відповідає, і робить її з любов’ю.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.