Пішов із життя видатний режисер Михайло Ілляшенко
Волинський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка зазнав непоправної втрати. Відійшов у вічність заслужений діяч мистецтв України, лауреат мистецької премії імені Марка Кропивницького Михайло Васильович Ілляшенко – людина-епоха, чиє ім’я назавжди і нерозривно пов’язане з історією, творчим злетом і душею нашого театру.
Про це повідомили на сайті театру.
«Це чесний чоловік і професіонал, який має гарні постановки, якого в Україні знають і шанують. Він розумний і талановитий. Зібрав чудову трупу, зумів згуртувати колектив. Він глибоко національний режисер, який створює яскраві українські образи як за творами класиків, так і наших сучасників», – зазначив відомий режисер Федір Стригун.
Тісний зв'язок Михайла Ілляшенка з Волинським драмтеатром тривав понад двадцять років, упродовж яких він формував естетичне обличчя закладу. 1980 року, після блискучого захисту дипломної роботи – вистави за твором М. Островського «Без вини винні», він отримав персональне запрошення Міністерства культури УРСР на посаду режисера-постановника до Луцька.
З 1987 до 2002 року Михайло Васильович обіймав посади головного режисера та художнього керівника театру, ведучи колектив через складні часи та відкриваючи нові художні горизонти. 2016 року він знову повернувся до рідного Волинського театру на посаду головного режисера. Навіть у роки керівництва Кіровоградським театром імені Марка Кропивницького його творче серце незмінно належало Волині та рідному драмтеатру.
Творчий спадок Михайла Ілляшенка у Волинському театрі вражає своїм масштабом, глибиною та сміливістю. Він був майстром глибоких національних образів і філософських переосмислень.
Саме він здійснив низку резонансних постановок, які назавжди увійшли до золотого фонду волинської сцени:
- «Гра на клавесині» Я. Стельмаха (1983)
- «Лісістрата» Арістофана (1987)
- «Плаха» Ч. Айтматова (1989)
- «Гайдамаки» Леся Курбаса за Т. Шевченком (1989)
- «Бояриня» (1991) та «Одержима» (1996) Лесі Українки
- «Ревізор» М. Гоголя (1994)
- «Каса маре» І. Друце (2017)
- «Різдвяна ніч» М. Ілляшенка за М. Гоголем та М. Старицьким (2018)
- «Циганка Аза» М. Старицького (2018)
- «Ведмідь. Пропозиція» А. Чехова (2019)
- «Повернення в Соренто» А. Ніколаї (2019)
- «Коханий нелюб» Я. Стельмаха (2020) та інші.
Окремою сторінкою його творчості стало новаторство – Михайло Ілляшенко здійснив сміливі першопрочитання п'єс, збагативши український театральний простір текстами, які до нього не ставили або трактували інакше: «Соловейко-сольвейг» І. Драча (1980), «Нічний сторож і праля» П. Путниньша (1982), «Наодинці з долею» (1986) та «Залізні солдати» (1988) В. Босовича. Він також виступив автором інсценізації та режисером-постановником культової вистави «Чорна рада» за М. Кулішем (1991).
Його внесок у розвиток національного мистецтва був гідно оцінений державою та професійною спільнотою: 1990 року йому присвоєно почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України», а 2007 року він став лауреатом мистецької премії імені Марка Кропивницького.
Редакція сайту новин Волині «Конкурент» висловлює співчуття рідним і близьким.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.