Чорна кераміка, 600-річний дуб і дев’ять озер: чим дивує громада на Волинському Поліссі (фото)
Дубечненська громада на Ковельщині має чим здивувати навіть тих, хто добре знає Волинське Полісся. Тут збереглися давні гончарні традиції, звучала колісна ліра, росте дуб-велетень, а в невеликому парку зібрали понад сотню видів рідкісних та екзотичних рослин.
Про маловідомі факти з історії та природи громади розповіли у проєкті «Полісся Перезавантаження».
Однією з візитівок краю могла б стати чорнодимлена кераміка з Рокити. Село є одним із давніх осередків гончарства Волинського Полісся. Місцеві майстри працювали з глиною, поклади якої є неподалік.
Особливість чорнодимленої кераміки у тому, що чорного кольору їй не надають фарбою. Темний відтінок вироби отримують під час спеціального випалу майже без доступу кисню. У результаті поверхня може мати колір від сіро-сталевого до насиченого чорного.
Масштаби місцевого гончарства колись вражали. У 1965 році в Рокиті нараховували 175 майстрів художньої кераміки. Сьогодні традицію продовжує гончар Василь Курилюк, який присвятив цьому ремеслу понад 40 років. У його майстерні зберігся гончарний круг його діда, якому вже понад сто років. Раніше про майстра також розповідав сайт новин Луцька і Волині «Конкурент».
Гончарство тут свого часу вийшло за межі домашніх майстерень. У Рокиті працював цегельний завод із гончарним цехом, де навчався і Василь Курилюк. Згодом у громаді діяло й керамічне виробництво.
Ще одна сторінка культурної історії громади пов’язана з колісною лірою. У селі Залюття жив Іван Власюк – один із останніх автентичних носіїв традиції лірництва Волинського Полісся.
Він втратив зір ще в дитинстві, а у 13 років почав навчатися гри на колісній лірі. У його репертуарі були псалми, історичні, побутові, жартівливі та танцювальні пісні. Наприкінці 1960-х – на початку 1970-х років етнограф Олекса Ошуркевич записав його спів і гру на магнітофонну стрічку.
Не менш цікава й природна спадщина громади.
У Дубечненському лісництві росте дуб звичайний – велетень заввишки близько 30 метрів, а його стовбур має майже шість метрів в обхваті. З 1972 року дерево має статус ботанічної пам’ятки природи. Його вік оцінюють приблизно у 600–700 років.
Є тут і місце, де на невеликій площі зібрали справжню колекцію екзотичних рослин. Парк «Дубечне» заклали у 1961 році на площі два гектари. Нині тут росте 125 видів рідкісних та екзотичних дерев і кущів. Серед них – катальпа, бархат амурський, платан західний, кримська сосна, модрина, софора японська та тюльпанове дерево. Парк має статус пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.
Ще одна особливість Дубечненської громади – велика кількість водойм. Зокрема, лише навколо Любохинів розташовані дев’ять озер. Серед них – озеро Біле площею понад 70 гектарів. Більшість водойм краю мають карстове походження, чисту воду та піщане дно, а довкола них простягаються соснові ліси Полісся.
Сама Дубечненська громада об’єднує десять населених пунктів і займає понад 310 квадратних кілометрів. До її складу входять Дубечне, Залюття, Лютка, Мокре, Рокита, Глухи, Текля, Кримне, Любохини та Яревище.
Залізниця тут з’явилася ще у ХІХ столітті.
У 1873 році запрацювала залізнична лінія Ковель – Брест, яка проходить через територію краю й сьогодні.
Залізниця мала важливе значення для розвитку Полісся. Нею перевозили ліс, сільськогосподарську продукцію, сіль та будівельні матеріали, які прямували далі до європейських напрямків.
Тож залізнична колія стала не просто частиною місцевого пейзажу, а одним із чинників, які пов’язали поліський край із ширшими торговельними маршрутами.
Тож історію цього куточка Полісся справді складно вмістити в один символ. Тут поруч уживаються гончарний круг, якому понад сто років, давня музична традиція, залізнична історія, екзотичні дерева, віковий дуб і десятки поліських озер.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.