У Луцьку попрощалися з полеглими воїнами Володимиром Крачуновим та Валерієм Чайковським (фото)

Понеділок, 05 жовтня 2026, 19:11

У Луцьку 5 жовтня провели в останню дорогу двох воїнів – Валерія Чайковського та Володимира Крачунова. Вони загинули на Донеччині, до останнього залишаючись вірними військовій присязі. Рідні тривалий час чекали на звістку про своїх захисників і до останнього сподівалися на їхнє повернення.

Про це повідомили у Луцькій міській раді.

Попрощатися з Героями до кафедрального Собору Святої Трійці прийшли рідні, друзі, побратими, знайомі, лучани та представники міської влади.

Володимир Крачунов народився 4 березня 1976 року. Все життя прожив у Луцьку та був приватним підприємцем.

Для рідних і близьких Володимир назавжди залишиться світлою, доброю та щирою людиною. Він був вольовим і сміливим, люблячим чоловіком та турботливим батьком трьох доньок – Анни, Софії і Злати. Коли Володимира мобілізували, він сказав дружині: «Хто, як не я, буде вас захищати».

«Кращої людини у світі я не зустрічала. Людина, яка сіяла добро, щастя, усмішку всім, і від того він був щасливий. Володя жив для людей і для сім’ї. Найкращий чоловік і тато. Доньки були викохані його любов’ю», – поділилася спогадами дружина Ольга.

Теплими словами про Володимира згадує і його племінник Віктор, який прийшов провести дядька в останню дорогу: «Це була дуже добра людина. Дуже позитивний і хороший чоловік. Ніколи ні в чому не відмовить – у будь-яких справах, у сім’ї, родині. На нього завжди можна було покластися. Таких позитивних і добрих людей я не зустрічав у житті. Дуже шкода, що війна забирає таких людей».

Володимир Крачунов загинув 27 жовтня 2024 року під час штурмових дій у районі населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області. Майже два роки воїн вважався зниклим безвісти, і увесь цей час його родина жила з надією.

У Володимира залишилися мама, сестра, дружина Ольга та троє доньок.

Валерій Чайковський народився 28 вересня 1976 року в Луцьку. Тут виріс і навчався у 3-й школі, працював на різних підприємствах. Із 2011 року до початку повномасштабного вторгнення проживав у Херсоні. У 2022 році, переживши окупацію та після звільнення міста, повернувся до Луцька. У лютому 2025 року був призваний на військову службу за мобілізацією.

Мама захисника Марія Луківна розповіла, що син був дуже доброю людиною, добре розумівся на техніці, багато читав і був надзвичайно відповідальним.

«Валерій був світлою і чудовою людиною. Життєрадісний, веселий, харизматичний, дуже розумний і кмітливий. Був хорошим сином для батьків, прекрасним братом. У Валерія є менша сестра, четверо двоюрідних сестер і один двоюрідний брат. Нам було цікаво проводити з ним час у дитинстві. Він був справжнім старшим братом. Ми завжди знали, що він нас захистить. Валерій був завжди відповідальним. Мав хороше почуття гумору. З ним було завжди легко і весело. Він пережив окупацію в Херсоні, вижив там під час страшних подій, повернувся до Луцька і пішов захищати Україну. На жаль, загинув. Дуже любимо його всі і будемо сумувати», – розповіла двоюрідна сестра Валерія Вікторія.

Валерій зник безвісти 12 травня 2025 року в районі населеного пункту Калинове Краматорського району під час виконання бойового завдання. Лише 23 вересня 2026 року його ідентифікували серед репатрійованих тіл, переданих Україні у листопаді 2025 року.

У Валерія залишилися мама Марія Луківна, тато Валерій Богданович і менша сестра Тетяна.

Вічна пам'ять та слава Героям!

Редакція сайту новин Волині «Конкурент» висловлює співчуття рідним і близьким.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: