«Поки є церква – село живе»: як занепадає село на Волині, де мешкає 10 людей (відео)
У селі Руда Оваднівської громади залишилися дві вулиці, церква, проведене світло та кілька обійсть, де ще живуть люди. Більшість хат нині стоять порожніми, заростають садиби та пересихають колодязі. Формально у селі зареєстровано понад 30 жителів, однак фактично проживає близько 10 –15 людей.
Про це йдеться у сюжеті «Суспільне Волинь».
Рудою знімальну групу провела 66-річна Наталія Копервас. У цьому селі вона прожила до 18 років і добре пам’ятає час, коли тут було зовсім інше життя.
«У моєму дитинстві в цьому селі проживало більше 100 жителів. Зараз зареєстровано більше 30, а проживає 10–15», – розповіла жінка.
Під час прогулянки вулицями Руди Наталія згадувала людей, які колись жили у місцевих хатах.
На одному з подвір’їв досі залишилася лавочка, де любила сидіти баба Євдокія, а поруч – поштова скринька. Жінка виписувала газети, а дітей пригощала свіжим медом.
Євдокія разом із чоловіком Павлом тримала господарство та бджіл. Після смерті чоловіка вона ще багато років сама доглядала за обійстям. Жінки не стало близько 20 років тому.
Поруч колись жили пенсіонери Саприкіни. Вони тримали курей та свиней, обробляли город. Тепер колишнє господарство заросло.
На подвір’ї Віри та Олексія Гаманюків Наталія згадує свою подругу Ніну. У молодості вони разом ходили до місцевого клубу на танці. Нині Ніна живе в Ягідному та овдовіла.
«Боляче згадувати. Ми тут були молоді, гарні», – каже Наталія.
У селі досі можна побачити фруктові дерева, виноград, старі криниці та господарські споруди. Поруч протікає Турія, а за річкою починається ліс, де місцеві збирають гриби та ягоди.
Наталія згадує й Миколу Івановича – колишнього завідувача клубу. Він грав на баяні, брав участь у колгоспних концертах, а також був хорошим столяром. За її словами, чи не в кожній хаті в Руді залишилися речі, зроблені його руками.
Його дружина Надія Романівна працювала телятницею.
Колись у Руді був клуб, куди місцеві ходили дивитися кіно та на танці. Через ліс до нього добиралася й молодь із навколишніх будинків. У селі також було три мости, а старожили розповідали, що колись тут працював водяний млин.
Сьогодні у Руді залишилися фактично дві вулиці – Центральна та та, яку місцеві називали Криволудською.
Для Наталії це місце залишається особливим, адже тут минуло її дитинство. Хата її родини вже не збереглася – будинок продали, а згодом нові власники померли, і спадкоємці розібрали споруду.
«Місце хати, де я проживала, тільки знайшла по колодязю», – розповіла жінка.
Попри занепад, деякі родинні хати нащадки бережуть. Жителька Наталія (дівоче прізвище Ткачук) розповідає, що будинок її дідуся та батьків перейшов у спадок, і продавати його родина не збирається.
«Ми не хочемо її продавати, бо тут дивовижна природа, ліс, річка. Приїжджаємо сюди відпочивати, робимо яблучний сік, сушку, закриваємо щавель і виноград. Батько душі в цьому селі не чув і просив поховати його саме на батьківщині, в Руді», – розповідає жінка.
У Руді збереглася й церква Різдва Пресвятої Богородиці. За словами місцевих, це вже четвертий храм на цьому місці. Попередню дерев’яну церкву спалили під час Другої світової війни.
У 1991 році мешканці Руди разом із жителями навколишніх сіл об’єдналися, щоб збудувати новий храм. Нині на богослужіння сюди приїжджають люди з п’яти-шести сіл.
«Поки є церква, то село живе», – говорять місцеві.
Попри те, що більшість хат у Руді пустують, тут досі є світло, працює невеликий реабілітаційний центр для людей із наркотичною та алкогольною залежністю при релігійній громаді.
Місцеві сподіваються, що село ще може отримати нове життя. Наталія каже, що хотіла б, аби люди, які побачать Руду, звернули увагу на її природу та, можливо, вирішили придбати тут землю.
«Нам хочеться, щоб люди, які бачать ці кадри, оцінили природу нашу», – говорить жінка.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.