Поранений після удару FPV-дрона, він ще 5 км ішов до евакуації: історія поліцейського з Луцька (відео)

Неділя, 04 жовтня 2026, 17:31

26-річний лучанин Володимир Михальчишин – капрал поліції та боєць стрілецького батальйону особливого призначення. Під час виконання бойового завдання на Донеччині він дістав поранення ноги після удару FPV-дрона, а дорогою до евакуації разом із побратимом потрапив під мінометний обстріл. Після реабілітації чоловік планує повернутися на службу.

Про це Володимир Михальчишин розповів в інтерв’ю «Суспільне Волинь».

До повномасштабної війни лучанин працював будівельником, за освітою він слюсар з ремонту автомобілів. Також займався аеророзвідкою та був оператором дрона. До поліції особливого призначення вирішив піти добровільно.

За словами Володимира, після приєднання до батальйону побратими допомогли йому опанувати військову медицину, стрільбу та тактику. Під час служби він працював з аеророзвідкою, FPV-дронами та наземними роботизованими комплексами.

Боєць розповідає, що підрозділ намагався максимально використовувати дистанційні технології, аби зменшити кількість переміщень військових. Дрони допомагали доставляти на позиції воду, провізію та пальне, а також коригувати вогонь артилерії й мінометів.

Володимир згадує, що під час виконання завдань на Донеччині військовим доводилося долати пішки по 10–15 кілометрів до позицій. Дорогою вони постійно стежили за небом та ховалися від ворожих дронів.

Поранення він дістав 14 вересня. Того дня військові мали завезти на позицію генератор. По них ударив FPV-дрон, уламки поранили Володимира та його побратима.

«В нас осколок зайшов сюди», – розповів поліцейський, показуючи місце поранення.

Після консультації з медиками військовим дали можливість самостійно виходити до точки евакуації. Вони пройшли близько п’яти-шести кілометрів, але приблизно за півтора кілометра до визначеного місця потрапили на міну.

Володимир спочатку не зрозумів, що сталося. Коли піднявся та підійшов до побратима, побачив, що з ноги йде кров. Обом наклали турнікети. У його товариша уламок пройшов навиліт через литку, а Володимиру уламок пошкодив артерію.

Військові сховалися у лісосмузі. За словами Володимира, приблизно через хвилину неподалік стався ще один вибух. Після цього російські військові почали шукати їх за рухом у посадці.

«Саме страшне було це вже, як вони почали шукати нас по посадці», – пригадує лучанин.

У цей момент він намагався не думати про найгірше. Після поранення минув тривалий час до евакуації, а турнікет уже не можна було тримати безкінечно.

Володимир згадує, що, лежачи у лісосмузі, дивився на небо, яке тієї ночі було особливо зоряним. Тоді він думав, чи вдасться йому вибратися.

Після евакуації та операції Володимир найбільше боявся побачити, що сталося з його ногою. Коли прокинувся після втручання, перше, що зробив, – подивився, чи вона на місці.

«Я такий дивлюсь – нога є. Я вже розраховував, що її не буде», – розповів він.

Під час операції медики дістали з ноги кілька уламків. Частина дрібних фрагментів залишилася.

Попри пережите, Володимир каже, що не шкодує про своє рішення піти служити. Після відновлення він хоче повернутися до побратимів.

«Заживе зараз трохи – та й все, і далі поїду», – говорить поліцейський.

Він також переконаний, що військові мають продовжувати виконувати свою роботу, а кожен повинен усвідомлювати свою відповідальність за спільну справу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: