У Луцьку попрощалися із двома полеглими Героями – Василем Тихим і Максимом Василевським (фото)
У Луцьку, у п’ятницю, 2 жовтня, в кафедральному соборі Святої Трійці відбулося відспівування двох військовослужбовців – Василя Тихого та Максима Василевського.
Про це повідомили у міській раді.
Провести захисників в останню дорогу разом із родинами прийшли друзі, побратими, жителі громади та представники міської влади.
Тихий Василь Васильович народився 18 вересня 1989 року в місті Луцьку. Навчався в гімназії № 14 імені Василя Сухомлинського та Луцькому професійному коледжі будівництва та архітектури.
До початку повномасштабного збройного вторгнення рф в Україну Василь із сім’єю жив у селищі Димер Вишгородського району Київської області, де близько місяця перебував в умовах російської окупації. Після звільнення населеного пункту від окупантів разом із родиною повернувся до рідного Луцька. 27 квітня 2022 року добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Брав участь у бойових діях на Донецькому, Харківському та Чернігівському напрямках.
20 вересня 2026 року загинув унаслідок вогнепального поранення в селі Іванівка Чернігівської області.
Розділити біль втрати з родиною прийшла волонтерка з Луцька Лариса Новосад, яка допомагала Василю з перших днів, коли він пішов воювати.
«Василь пішов служити з початку війни. Ми допомагали йому найнеобхіднішим: зброєю, амуніцією. Він був завжди веселий, позитивний, вірив в те, що повернеться додому, де вони жили, і Перемога обов’язково буде. Сьогодні ми прийшли розділити горе з дружиною Любою, яка завжди переймалась чоловіком та іншими військовими, яким постійно була потрібна допомога. Василь був людиною, яка заслуговує поваги. Він був українцем до коренів. Він вірив в те, що робив, що росія обов’язково зазнає поразки і Україна переможе. Дуже боляче, що ми втрачаємо таких вірних синів українського народу. Висловлюємо щирі співчуття від волонтерської родини. Дуже важко втрачати людей, яких знаєш особисто», – зазначила пані Лариса.
«Василь завжди дбав про усіх. Навіть перебуваючи на бойових позиціях, був завжди позитивний. Він щиро вірив в те, що захищає Україну, всіх нас і це пекло скоро закінчиться. На жаль, йому не судилося це побачити, але свій внесок він зробив, віддавши чотири роки захисту України, перебуваючи на війні. Василь був прекрасним батьком, люблячим чоловіком, чудовим братом, любив життя і людей», – поділилась спогадами двоюрідна сестра захисника.
«Знала Василя з самого малечку. Василь був дуже добрим. Був люблячим батьком, чоловіком, сином – єдиним у батьків. Дуже важка втрата», – сказала близька родини пані Світлана, яка прийшла провести Василя в останню дорогу.
У Василя залишилися батьки, дружина і двоє дітей.
Василевський Максим Юрійович народився 17 грудня 1979 року в Луцьку, де минули його дитинство та шкільні роки. Навчався в школі № 5, згодом у місцевому училищі. Працював приватним підприємцем.
5 жовтня 2024 року Максима призвали на військову службу.
Загинув 28 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання із захисту України в районі населеного пункту Курахове Покровського району Донецької області. Майже два роки вважався зниклим безвісти.
Рік тому у родині Максима сталося горе – трагічно загинув його старший син.
«Максим був неймовірно доброю і життєрадісною людиною. Таким був з дитинства і в дорослому віці. Завжди оптиміст. Про нього можна згадати лише хороше», – розповів рідний дядько Максима Артур.
Рідні Максима, які прийшли провести його в останню путь, розповіли про нього як про дуже позитивну людину, яка мала почуття гумору та легкий характер. Його загибель – важка втрата для родини, адже рік тому сім’я пережила втрату старшого сина.
У Максима залишилися дружина і менший син.
Поховали захисників у секторі почесних поховань на міському кладовищі в селі Гаразджа.
Вічна і світла пам’ять полеглим Героям!
Редакція сайту новин Волині «Конкурент» висловлює співчуття рідним і близьким.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.