Вона мала відсвяткувати 45-річчя: розповіли історію загиблої у НАН волинянки Наталії Букало (фото)

Волинянка Наталія Букало працювала в Національній академії наук України, допомагала військовим і щодня телефонувала сестрі. 28 вересня її життя обірвав російський удар по Києву. Чоловік Наталії, який теж працює у НАН, дістав поранення.

Про Наталію Букало «Шелтеру» розповіла її рідна сестра Галина.

Напередодні трагедії сестри розмовляли телефоном. Наталія казала, що виснажилася через постійні дронові атаки й не може нормально виспатися. Але наступного дня знову збиралася на роботу. Зазвичай Галина телефонувала їй і зранку. Але того останнього ранку вони вже не поговорили.

Удень 28 вересня російський безпілотник ударив по будівлі Національної академії наук України в центрі Києва. Загинула 44-річна Наталія Букало – помічниця Володимира Горбуліна, віцепрезидента НАН України, колишнього секретаря РНБО. Чоловік Наталії, В’ячеслав Букало – вчений секретар НАН, також постраждав під час атаки.

«Там мій шеф, він мені як батько став»

Наталія народилася в селі Бузаки на Волині. У родині було п’ятеро дітей. За спогадами Галини, сестра добре вчилася, любила історію й малювання, їй легко давалися іноземні мови. Але після школи відразу вступити до вишу вона не могла, оскільки багатодітна сім'я не мала достатньо коштів на навчання доньки. Тому спершу вона закінчила училище. Згодом Наталія вже навчалася в Міжрегіональній академії управління персоналом, вивчала менеджмент управління.

Із грудня 2016 року вона працювала в Академії наук, була асистенткою віцепрезидента НАН. Галина не раз просила Наталію переїхати ближче до рідних, особливо після початку повномасштабної війни. Та сестра лише сміялася у відповідь.

«Я не можу покинути роботу. Там мій шеф, він мені як батько став, йому потрібна моя допомога», – так Галина переказує слова Наталії про 87-річного Володимира Горбуліна.

За словами сестри, Наталія багато допомагала йому в щоденній роботі та хвилювалася, як він упорається без неї. Колеги також згадували її вміння швидко організовувати справи та увагу до деталей.

Зі своїм чоловіком Наталя познайомилася у рідному селі, куди він приїхав відвідати своїх бабусю та дідуся. Наталі було 23 роки, а В'ячеславу Букалу – 32, він уже працював в Академії. Вони побралися, потім у них народилася дочка. 7 вересня у пари була річниця весілля – 23 роки разом.

В'ячеслава Букала було поранено під час удару, проте за словами сестри загиблої, його стан відносно нормальний.

Збирала допомогу військовим

Коли почалася повномасштабна війна, Наталія віддала домашні закрутки для територіальної оборони. Пізніше, розповідає Галина, допомагала військовим, зокрема й племінникові, який служить: коли бракувало амуніції чи харчів, долучалася до зборів і шукала можливість допомогти.

За свою активну допомогу Наталію Букало нагороджено Знаком пошани Генерального штабу ЗСУ та відзнакою Національної академії СБУ.

У родині її знали як людину, яка вміла взятися майже за будь-яку справу. Наталія любила готувати, робила консервацію, а коли приїздила до рідного села, могла і цвях забити, і дошку відрізати. У батьківській хаті, де вже ніхто не живе, брат й сестри продовжували збиратися щороку. Бачилися там і цього літа, щоправда, вже без брата, якого не стало в травні цього року.

Наталія любила ходити по ягоди та гриби. Дуже любила квіти: за словами Галини, усе, що сестра садила, приймалося й розквітало.

«Коли я хворіла, вона завжди підказувала, що краще приймати – таблетки чи уколи. Я казала: «Наташо, ти мій лікар. Звідки ти все знаєш?» А вона відповідала: "Мабуть, це вроджене, сама не розумію"», – згадує Галина.

Готувалася до дня народження

19 жовтня Наталії мало виповнитися 45 років. Вона вже думала, як пригостити колег і зібрати друзів в Академії. У Києві залишилися її чоловік і донька Ярина.

Галина згадує, що вони із сестрою підтримували зв’язок щодня. Після вечірньої розмови про втому, роботу й дрони вона чекала наступного ранку, щоб знову почути Наталію. Замість цього родині зателефонувала ще одна сестра зі звісткою про її загибель.

Сестра згадує, що Наталя під час обідньої перерви любила вийти на вулицю та пройтися до Володимирського собору. На цей раз, як виявилось, під час обіду вона також вийшла у двір Академії. Там її і застав ворожий дрон.

Рідні планують поховати Наталію в рідному селі на Камінь-Каширщині – там, куди вона приїздила до батьківської хати, де збиралася сім’я.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Ворожий удар у Києві забрав життя співробітниці НАН з Волині, її чоловік – у важкому стані
• ДНК-експертиза підтвердила загибель воїна з Волині Олександра Оліферчука
• На Волині провели в останню дорогу воїна «Азову» Олександра Дроця (фото)