Рекет на вокзалі, контрабанда на «Ягодині» і «стрілки» в лісах: яким був Ковель у 90-х

Ковель у 1990-х роках мав не лише звичну для того часу радянську спадщину. Поруч із повсякденним життям міста існувала кримінальна реальність – рекет, контрабанда, нелегальна торгівля та боротьба угруповань за вплив.

Про одну з маловідомих сторінок історії Ковеля розповів дослідник історії міста Ігор Пініс.

«Ковель був різний. Окрім спогадів із СРСР та радянського побуту, була і інша сторона життя міста. Життя, яке не прийнято згадувати», – зазначає автор.

Одним із головних об’єктів уваги кримінальних угруповань, за словами Ігоря Пініса, був пункт пропуску «Ягодин». У 1990-х роках через нього проходили значні потоки вантажів, а контроль над ними, як стверджує автор, давав криміналітету можливість отримувати великі прибутки.

Окремо він описує систему, яку називає «чорною чергою». На під’їздах до митниці утворювалися довгі черги з вантажівок та автобусів. За можливість проїхати без черги або уникнути повного огляду, за твердженням автора, водії могли платити криміналітету.

«Хочеш проїхати без черги або щоб твою машину не “розкидали” на повному огляді – плати кримінальну данину», – пише Ігор Пініс.

За наведеними ним даними, сума могла становити від 50 до 500 доларів із машини – залежно від вантажу.

Ще одним прибутковим напрямком, за словами автора, була контрабанда підакцизних товарів. Він згадує спирт та цигарки, які могли перевозити під виглядом іншої продукції або за підробленими документами.

«Спирт везли фурами за підробленими документами як “природоохоронні матеріали” або “гуманітарну допомогу”», – йдеться у дописі.

Ігор Пініс стверджує, що місцеві угруповання координували весь ланцюг – від заїзду вантажівки на територію України до її розвантаження на нелегальних складах у Ковелі та Любомлі.

Автор також описує ймовірні зв’язки криміналітету з окремими представниками митних та правоохоронних структур. За його версією, існували так звані «зелені зміни», коли на службу заступали лояльні до угруповань працівники.

«Через кордон безперешкодно проходили цілі каравани з викраденими в Європі автомобілями або нелегальним крамом», – стверджує він.

Кримінальна географія Ковеля, за описом Ігоря Пініса, також мала свої характерні місця.

Одним із них була Привокзальна площа та район залізничного вокзалу. Тут, за його словами, працювали валютники, дрібні контрабандисти та «човники», а рекетири збирали гроші з пасажирів міжнародних поїздів та автобусів.

Іншою локацією були придорожні кафе вздовж траси М-07. Автор називає їх можливими місцями зустрічей кримінальних угруповань та згадує, зокрема, ковельський бар «Орхідея».

За словами Ігоря Пініса, саме біля цього закладу відбулася показова стрілянина, яку він пов’язує з луцьким угрупованням «Вазона».

Серйозніші конфлікти, як стверджує автор, могли вирішувати вже за межами міста – у лісосмугах уздовж трас у напрямку Бреста та Володимира, а також на території сусідніх районів.

«Для розв'язання питань виїжджали у ліси Ковельського, Ратнівського чи Любомльського районів», – пише він.

У дописі також згадуються покинуті після розпаду СРСР військові частини та склади. За версією автора, окремі такі об’єкти на вулицях Ватутіна, Брестській та Володимирській могли використовуватися як нелегальні перевалочні бази для контрабандного спирту, сигарет та викрадених автомобілів.

Окремий розділ свого матеріалу Ігор Пініс присвятив людям, яких називає представниками кримінального середовища Ковельщини та прикордонних районів.

Зокрема, він згадує кримінального авторитета на прізвисько «Гриня», якому приписує контроль над частиною автомобільного рекету на шляху від «Ягодина» до Ковеля. За словами автора, його угруповання спеціалізувалося на вимаганні грошей у людей, які переганяли автомобілі.

Також у дописі йдеться про представників угруповань із Ратнівського та Любомльського районів, які, за твердженням автора, були пов’язані з ковельським кримінальним середовищем.

Сам Ігор Пініс наголошує, що це лише одна зі сторінок історії міста, яку тривалий час не прийнято було згадувати.

«Але це невід'ємна сторінка нашого недалекого минулого», – зазначає він.

Конкретні твердження про діяльність окремих угруповань, корупційні зв’язки, кримінальні епізоди та згаданих у дописі людей потребують додаткової перевірки за архівними матеріалами, публікаціями того часу та документами правоохоронних органів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

•  Пачка сигарет розкрила забуту історію: у центрі Ковеля колись працювала тютюнова фабрика
•  Як 100 років тому працювали «таксисти» біля вокзалу в Ковелі (ретрофото)
• Злякався волинських партизанів: як Адольф Гітлер у бронепотязі проїжджав через Ковель