У лісах Полісся причаїлись височенні джунглі загадкової рослини, яка ніколи не цвіте і пам'ятає динозаврів (фото)

Вівторок, 22 вересня 2026, 11:18

Ліс на рівненському Поліссі ніби на мить перенісся на сотні мільйонів років у минуле. Йдеш поміж дерев, нічого незвичайного не очікуючи, – і раптом перед очима виростає ціла стіна гігантських папоротей. Зелені зарості сягають людського зросту, а подекуди окремі рослини піднімаються майже на два метри.

Саме таку незвичайну знахідку під час польових досліджень зафіксували науковці Національного природного парку «Пуща Радзівіла». Йдеться про орляк сосняковий (Pteridium pinetorum) – одного з найбільших представників трав'янистих папоротей флори України.

Папороть, за якою можна загубитися

Орляк сосняковий здатен утворювати великі зарості. Коли рослини ростуть щільно, людина буквально опиняється всередині зеленого «лісу» — високі вайї закривають простір навколо, створюючи своєрідні папоротникові тунелі.

 

У «Пущі Радзівіла» науковці зафіксували екземпляри заввишки до 2 метрів.

Від близького орляка звичайного він відрізняється, зокрема, будовою листкової пластинки: у соснякового листя має більш ажурний, тонко розсічений вигляд. Інші відмінності стосуються деталей будови рослини, які найкраще помітні фахівцям.

Майже ровесниця динозаврів

Побачивши такі зарості, нескладно уявити доісторичний ліс. І тут є важливий нюанс: папороті справді дуже давні.

Папоротеподібні з'явилися на Землі задовго до динозаврів. Їхні давні родичі були частиною рослинності прадавніх лісів, а деякі папоротеподібні в минулому мали зовсім інші, деревоподібні форми.

Сучасний орляк, звичайно, не є «динозавровою рослиною» у буквальному сенсі. Але коли стоїш посеред його двометрових заростей, відчуття доісторичного світу цілком зрозуміле.

Недарма великі зарості папороті так часто використовують як природні декорації у фільмах та ілюстраціях про прадавній світ.

 

Чому папороть не має квітів?

Є ще одна особливість, яка століттями дивувала людей.

Папороті не утворюють квітів і насіння, як квіткові рослини. Вони розмножуються спорами. Саме ця загадковість свого часу породила безліч легенд.

Люди бачили величезні зелені рослини, але не могли зрозуміти, звідки з'являється їхнє потомство. Тому виникла віра, що папороть насправді цвіте лише одну ніч на рік, а її чарівна квітка майже відразу зникає.

Квітка папороті, яка дарує невидимість

Одна з найвідоміших легенд пов'язана з Купальською ніччю.

За народними переказами, опівночі папороть нібито розквітає вогняною або чарівною квіткою. Той, хто зуміє її знайти й заволодіти нею, отримає надзвичайні здібності: зможе бачити заховані скарби, розуміти мову тварин або навіть стати невидимим.

Подібні вірування особливо поширені у фольклорі Східної та Північної Європи. У британській традиції також існувала легенда про чарівне насіння папороті, яке нібито давало людині невидимість.

В українській традиції ця історія добре перегукується з легендами про квітку папороті, яку шукають у Купальську ніч.

Але ботаніки пояснюють загадку значно прозаїчніше: жодної чарівної квітки папороть не має. Її «магія» — у спорах і складному життєвому циклі.

Чи можна їсти цю папороть?

Ось тут романтика прадавнього лісу краще нехай залишиться романтикою.

Представники роду Pteridium, до якого належить орляк, містять біологічно активні речовини, зокрема птаквілозид — сполуку, яку вчені пов'язують із генотоксичною та канцерогенною дією. Найкраще це вивчено на орляку звичайному та інших представниках роду.

 

Особливо багато потенційно небезпечних речовин може міститися у молодих пагонах. Тому збирати дикі пагони орляка для їжі без чіткої видової ідентифікації та спеціальної обробки не варто.

Навіть традиційні способи приготування не гарантують повного видалення небезпечних сполук: дослідження показують, що варіння може істотно зменшувати кількість птаквілозиду, але не обов'язково усуває його повністю.

Тож красиві зелені зарості краще залишити мешканцям лісу.

А користь від нього є?

Так – хоча не обов'язково у вигляді рослини «для лікування».

Густі зарості орляка створюють укриття для багатьох тварин. Великі папороті можуть формувати своєрідний нижній ярус рослинності, де ховаються дрібні ссавці, земноводні та інші лісові мешканці. Зарості також використовують різні птахи та комахи.

Тобто для екосистеми це не просто «бур'ян», який займає місце в лісі. Він формує середовище проживання для інших організмів.

Чому ж ця рослина виглядає так моторошно велично?

Мабуть, саме через поєднання розмірів, густоти та давньої історії.

Коли серед сучасного лісу виростає двометрова стіна папоротей, мозок мимоволі домальовує те, чого вже давно немає: величезних комах, прадавніх тварин і густі ліси далекого минулого.

І хоча за заростями орляка соснякового не вийде зустріти динозавра, відчуття подорожі у «загублений світ» цілком реальне.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: