🍫Починали з какао-бобів, які передавали маршруткою: історія двох серсер з Луцька, які підкорили Лондон шоколадом

Четвер, 10 вересня 2026, 13:13

Дві сестри з Луцька п’ять років успішно керують бізнесом з bean-to-bar шоколаду. Їхня продукція здобуває міжнародні нагороди, зокрема два золота London Academy of Chocolate Awards підряд.

Олена Голоденко і Олександра Осіпова – сестри, засновниці Sisters A Chocolate з Луцька. Жінки починали з домашніх експериментів, коли перші какао-боби замовляли через інтернет і передавали маршруткою. Зараз Sisters A Chocolate виготовляє 300−350 кг шоколаду на місяць, але працює над збільшенням обсягів. В інтерв'ю для YouTube-каналу Відкритий рахунок вони розповіли про особливості своєї роботи та шлях до світового визнання, передає NV.

Олена та Олександра, попри досвід у понад п’ять років, залишаються залученими практично до всіх процесів: контролюють виробництво та якість, займаються розробкою нових рецептур і шукають нових партнерів.

Окрім того, у Sisters A Chocolate немає окремого SMM-відділу: жінки самостійно займаються рекламою і ведуть соціальні мережі.

Чому bean-to-bar, а не дешевше виробництво

Український бізнес переживає свій найскладніший час за період з 1991 року. Утім, виробники продовжують працювати і розвивати власні справи, навіть попри кризи. Тоді як можна було спростити процеси виробництва та перейти на більш вигідну сировину, поступившись якістю, бізнеси продовжують зосереджуватися на якості.

 

Олена та Олександра пояснюють:

«Просто не всі хочуть з цих класних фермерських бобів готувати, тому що це невигідно, це дорого, це потрібно заморочитись і потрібно мати мету зробити якісний шоколад, а не просто заробити кошти. Тому що бінтубар – це ніша, це сфера, де крафтярі реально про продукт, про смак. Хотілось б, щоб це було ще про гроші, насправді».

Шоколад bean-to-bar – це той, в якому виробник повністю контролює шлях продукту до готової плитки. Від масового шоколаду його відрізняє те, що тут не використовують готову какао-масу. Виробник сам закуповує боби, обсмажує їх і працює з ними на всіх наступних етапах.

«Ми закуповуємо какао-боби, ми їх смажимо, ми розкриваємо цей смак. Тому що шоколад – це теруарний продукт, де якість сировини і те, де вона росте, впливають на смак, як у вині», – діляться сестри.

 

Вони працюють із какао категорії Fine Flavor – якісною фермерською сировиною, яка дає складніший і виразніший смаковий профіль. Важливе й походження, країна, звідки привезли боби. Наприклад, шоколад з Мадагаскару матиме один смак, Домінікана – інший. А 80% світового какао – це гібридна Форестеро з Гани і Кот-д'Івуару: дешеве, масове, не теруарне.

Виклики бізнесу

За словами Олександри та Олени, ще п’ять років тому в Україні було лише кілька виробників bean-to-bar. Зараз їх стало більше: є маленькі виробництва, зокрема ті, що працюють навіть на домашніх кухнях. Ринок поступово розвивається, хоча дуже повільно. Утім, така ситуація характерна не лише для України. У Брюсселі, наприклад, дуже багато шоколаду, але переважно це стандартний Fine Belgian Chocolate. А якщо шукати саме bean-to-bar, то знайдеш, за словами жінок, один профільний магазин і кілька виробників. У Бельгії їх небагато, у Франції трохи більше. Найбільше виробників bean-to-bar у США – саме звідти цей рух прийшов до Європи, а вже потім в Україну.

 

Навіть попри війну, як розповіли сестри, попит зростає, але обмежена площа їхнього приміщення не дозволяє збільшити обсяги виробництва.

«Ми шукали нове приміщення два роки й так і не знайшли, аж поки нас не виселили з 50 квадратних метрів примусово. За місяць ми знайшли тимчасове приміщення, витратили немаленьку суму на його ремонт і зараз працюємо там. Паралельно ми будуємо й ремонтуємо орендований цех на 250 квадратів, щоб нарешті мати змогу розширитися».

Однією з ґрунтовних проблем є саме нестача коштів для оновлення приміщення.

 

«Усі прибутки та всі можливі кредити ми спрямовуємо туди. Найскладніше в ремонті зараз – це гроші: їх реально не вистачає, і ми шукаємо будь-які варіанти та позики».

З офісом теж доводилося переїжджати двічі через непередбачувані обставини на кшталт відсутності зв’язку чи проблем зі шлагбаумами. Попри всі складності, такі тимчасові заходи дають можливість продовжувати роботу й поступово зростати.

 

Плани на майбутнє

Оскільки в шоколадній галузі найбільш відомі країни не мають власних плантацій какао-бобів, доводиться покладатися на імпорт. Окреме питання у шоколадній індустрії – умови праці на какаових плантаціях. У Західній Африці досі існують проблеми з дитячою працею та дуже низькою оплатою праці фермерів. Ця тема не зникла й сьогодні, їй присвячують журналістські розслідування та документальні фільми.

Саме тому Sisters A Chocolate наголосили на тому, що для них важливе походження какао. Вони не працюють безпосередньо з фермерами, оскільки для прямої закупівлі потрібно брати значно більші обсяги – фактично контейнер какао-бобів. Нині це неможливо, але в майбутньому жінки планують розширення до таких масштабів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: