«Волинська гарячка»: загадкова хвороба звалила з ніг понад мільйон людей (фото, відео)

На Волині у ХХ столітті виявили невідому хворобу, яка звалила з ніг понад мільйон людей. У роки Першої світової війни ворогами солдатів ставали не лише кулі, а й раптовий пекельний жар, дикий головний та м'язовий біль і страшні плямисті висипи, що зникали й поверталися знову.

Про те, що це була за загадкова недуга, яка в медичних довідниках усього світу залишилася під назвою «волинська гарячка», розповідає у тіктоці Стас Дем'янчук.

Існує така хвороба – волинська гарячка. І дійсно, вона названа на честь української Волині. У ХХ столітті під час воєн нею перехворіло більше мільйона людей.

Усе почалося в роки Першої світової війни. Швейцарський професор, лікар і дослідник серця Вільгельм Гісс, який відомий медицині завдяки «пучку Гісса», добровільцем вирушив на фронт як медичний консультант та інспектор шпиталів.

Вільгельм Гісс

Мандруючи різними напрямками, він регулярно чув скарги солдатів на дивну гарячку. Проте масовий спалах досі неописаної хвороби він зафіксував саме тоді, коли приїхав інспектувати ситуацію на Волині.

У 1916 році Гісс опублікував детальний опис недуги, офіційно закріпивши за нею назву «волинська гарячка».

Симптоми та особливості: як розпізнавали недугу

Хвороба починалася дуже гостро. Солдати могли назвати майже точний час, коли їм різко ставало зле:

• Піднімалася висока температура, яка трималася кілька днів.
• З'являвся сильний головний та м'язовий біль, зокрема у гомілках.
• У частини хворих виникав плямистий висип, що зникав за кілька днів.
• Підступна циклічність: гарячка могла минути, а приблизно через п'ять днів повернутися знову.

Згодом з'ясувалося, що хвороба була пов'язана з платтяними вошами, яких у фронтових умовах було надзвичайно важко позбутися.

Причому сама воша під час укусу не заражала людину. Бактерія Bartonella quintana живе у фекаліях воші. Місце укусу свербить, солдат його розчухує і буквально втирає бактерії у пошкоджену шкіру.

Масштаби хвороби та інші назви

Гісс був не єдиним дослідником. Приблизно одночасно німецький лікар Генріх Вернер описав цю ж хворобу під назвою «п'ятиденна гарячка». Через це у Центральній і Східній Європі використовували кілька назв: волинська гарячка, п'ятиденна гарячка або хвороба Вернера-Гісса. Тим часом на Західному фронті британські військові дали їй іншу відому назву – траншейна (або окопна) гарячка.

Волинська, або траншейна гарячка зазвичай не смертельна. Однак під час Першої світової війни вона тимчасово вивела зі строю більше мільйона солдатів. І це лише зафіксовані випадки.

Після Першої світової війни хвороба нікуди не зникла. Спалахи фіксували і під час Другої світової, особливо на Східному фронті, переважно знову на території України. Однак в цей період з вошами боролися ретельніше, через що масштаби епідемії були вже значно меншими.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Зупиняє кров і загоює рани: де в Україні росте унікальна трава-цілителька (фото)
• Нищить слимаків і рятує нерви: на Волині росте цілюща квітка-медонос (фото)
• Колись їх винищили, а тепер вони знову ходять лісами: де на Волині живуть тварини-велетні вагою до тонни (фото)
• Вали, рів і три в’їзди: на Волині збереглися сліди тисячолітнього городища-сховища (фото)