«Я не відкладаю життя на потім»: історія ветерана з Волині, який продовжує рухатись вперед
У 29 років життя тільки набирає своїх обертів. Мрії, плани, дороги, нові вершини. Але для Володимира Кушніра з Гораймівки війна внесла свої корективи. Та не змусила його зупинитися.
Його історією поділилися на сторінці відділу культури, спорту, сім’ї та молоді Колківської селищної ради.
Із перших днів повномасштабного вторгнення Володимир став до лав Збройних Сил України. Спочатку служив водієм у Миколаєві, згодом його батальйон перевели на Сумщину. А далі – Курська область, де українські воїни виконували бойові завдання.
У вересні 2025 року під час виконання завдання Володимир отримав важке поранення – внаслідок влучання ворожого дрона втратив ліву ногу.
Та разом із частиною тіла він не втратив головного – сили жити, мріяти й рухатися вперед.
«Я живу так само. На милицях зайду, куди треба, сяду в машину, заїду, куди треба. Я живу. Я не відкладаю життя на потім», – говорить Володимир.
Сьогодні він продовжує доводити це не словами, а власним прикладом. Володимир – член команди «Луцьких Хрестоносців» з ампфутболу, де спорт, сила характеру та командний дух допомагають долати нові вершини.
Його історія – про мужність, яка не вимірюється кількістю прожитих років. Про молодість, яка навіть після важких випробувань не втрачає жаги до життя. Про людину, яка не дозволила війні визначити межі свого майбутнього.
Володимир живе сьогодні. Рухається вперед. Мріє. Перемагає.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.