16 місяців очікувань: у Ковелі попрощалися із Захисником Русланом Нечипоруком (фото)
Ковельчани провели в останню земну дорогу Героя Руслана Нечипорука – людину, яка назавжди залишиться у пам’яті рідних і близьких своєю добротою, турботою та щирістю.
Про це повідомили у Ковельській міській раді.
22 березня 2025 року Руслан вирушив на бойове завдання. А 23 березня матрос, гранатометник десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини А0216 Руслан Володимирович Нечипорук загинув поблизу населеного пункту Андріївка Волноваського району Донецької області.
Через неможливість евакуювати тіло з поля бою рідним довелося чекати 16 довгих місяців, перш ніж Захисник зміг повернутися додому.
Руслан народився у Ковелі 15 липня 1978 року. Закінчив школу №5, здобув фах будівельника у Луцьку. Будівництво стало справою його життя. Рідні згадують: він мав золоті руки, був працьовитим і господарським, усе робив на совість.
Найбільшою цінністю для нього була родина. У 2003 році Руслан одружився з Мирославою, став люблячим чоловіком і справжнім батьком для її доньки Олени. Того ж року в подружжя народився син Денис.
Він був турботливим і уважним, любив готувати для рідних, працювати по господарству, робити дружині приємні несподіванки. Для дітей залишався надійною опорою і мудрим порадником.
З початком повномасштабного вторгнення Руслан став на захист України. 5 травня 2022 року був мобілізований. Спочатку служив у тиловій частині, де, окрім виконання військових обов’язків, як вправний будівельник допомагав облаштовувати та ремонтувати приміщення для побратимів.
У січні 2025 року його перевели до 35-ї окремої бригади морської піхоти. Після навчання він вирушив на передову у Волноваський район Донеччини, де служив гранатометником десантно-штурмового відділення.
Тихий, скромний, небагатослівний у цивільному житті, на війні Руслан став рішучим і цілеспрямованим бійцем, був надійним плечем для своїх побратимів.
Потрапивши у зону бойових дій, Руслан усвідомлював усі ризики. Перед своїм першим і останнім виходом він відчував особливу тривогу. Це рідні зрозуміли з телефонної розмови – у його голосі звучало хвилювання. На згадку дружині залишилося останнє фото, яке він встиг відправити того дня.
У Руслана залишилися дружина Мирослава, син Денис, донька Олена, брати Святослав та Артем, сестра Людмила, рідні, друзі та побратими.
Поховали Руслана Нечипорука на Алеї Героїв міського кладовища.
Низький уклін, світла і вічна пам’ять воїну.
Редакція сайту новин Волині «Конкурент» висловлює співчуття рідним і близьким.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.