На Волині є озеро, де чути дзвони затопленого монастиря, а на дні лежить літак (відео)

Середа, 15 липня 2026, 10:01

На Волині є озеро, яке приховує не одну таємницю. За переказами місцевих жителів, на його дні ще з часів Другої світової війни лежить літак, а неподалік існує підземний хід, що веде до старовинного замку. Усе це – про озеро Дольське, розташоване в однойменному селі Турійської громади.

Про край п'яти озер йдеться у програмі «Заїхали в гості» на телеканалі «Конкурент Волинь».

Дольське озеро

Дольське озеро розташоване просто в центрі села. Як розповіла місцева жителька Руслана Рудець, воно має карстове походження і є одним із п'яти озер, що знаходяться на території Дольська. За словами місцевих жителів, усі вони сполучені між собою підземними водами.

Колись на цьому місці було невелике озерце. Згодом місцевий граф, який збудував поруч розкішний двоповерховий палац, наказав значно збільшити водойму. Селяни вручну викопували землю та насипали її на берегах. Саме так, за переказами, утворилися пагорби, на яких згодом виросло село.

Самого палацу вже немає, однак його історія досі живе у спогадах. Розповідають, що двоповерхову будівлю оточував великий парк, а неподалік розташована старовинна криниця, від якої, за легендою, пролягав підземний хід до замку в Турійську. Археологи навіть встигли пройти частину цього тунелю, але далі шлях виявився заваленим.

Ще одна загадка Дольського озера пов'язана з Другою світовою війною. Старожили розповідають, що в центр водойми впав літак, який нібито й досі лежить на дні. Поки що цю історію не підтверджено дослідниками, однак місцеві не втрачають надії, що колись літак вдасться підняти й остаточно розкрити одну з таємниць озера.

Сьогодні Дольське приваблює не лише легендами. Водойма багата на рибу, а тиша й мальовничі краєвиди щороку збирають дедалі більше відпочивальників. Особливо цінують це місце ті, хто прагне втекти від міської метушні. Місцеві пригадують, що до початку повномасштабної війни діти, які приїжджали сюди в табір, щоранку виходили до озера, аби просто послухати тишу.

Окрім Дольського, у селі є ще чотири озера, кожне з яких має власну історію.

Озеро Бабине 

Колись його береги були заболочені, тому купатися тут не наважувалися. Проте місцеві жінки використовували це місце для господарства – сюди приносили вибілювати полотно, розстеляючи його на траві під сонцем.

Озеро Горожене 

Невеличке озеро, на якому дуже багато лілій. Люди хотіли прохолоди якоїсь, то взяли вербові кілки і обгородили озеро. І з часом з тих кілків виросли верби. І тепер там гарне озеро серед верб.

Мішане озеро

Озеро назване на честь господаря хутора.

Озеро Святе  

Окреме місце серед водойм Дольська займає озеро Святе, яке місцеві називають справжньою перлиною Турійського краю. Саме з ним пов'язана одна з найвідоміших волинських легенд.

Старожили розповідають, що колись на місці озера стояв великий монастир. Під час татарських набігів за його мурами ховалися жителі навколишніх сіл. Доньку настоятеля, красуню Серафиму, люди шанували не лише за вроду, а й за добре серце та знання цілющих трав.

За переказами, коли монастир оточили загарбники, турецький полководець закохався в дівчину й запропонував їй стати його дружиною. Натомість Серафима попросила дозволити поховати загиблих воїнів і врятувати жінок та дітей.

Легенда розповідає, що в монастирі існувала таємна кімната з так званим «колесом життя», захованим за іконою Божої Матері. Після палкої молитви Серафима нібито почула голос, який відкрив їй єдиний спосіб урятувати людей: повернути колесо, знаючи, що разом із монастирем під воду піде й вона сама.

Дівчина погодилася на самопожертву. Вона наказала вивести мирних жителів до лісу, а ворогів запросила зайти до монастиря. Коли всі загарбники опинилися всередині, Серафима повернула колесо життя. За переказами, монастир миттєво провалився під землю й опинився під водою разом із нею та військом нападників.

Відтоді, кажуть місцеві, у Великодню ніч, якщо вийти на середину озера по кризі, можна почути дзвони затопленого монастиря. А білі лілії, що вкривають водойму, люди вважають символом душ тих, хто загинув, захищаючи рідну землю.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: