Від «вите» до «ти»: як змінилися родинні звертання на Волині
На Волині, до кінця XX століття, до батьків переважно зверталися на «Ви». Зараз же ситуація зовсім інша – переважає звертання «ти».
Про мовні традиції Полісся Суспільному розповіла кандидатка філологічних наук, професорка кафедри історії та культури української мови Волинського національного університету (ВНУ) Світлана Богдан.
Згідно з почутим на експедиціях, під час яких викладачка проводила діалектологічну практику зі студентами, у давнину, передусім у селах, частіше у спілкуванні до батьків та дідуся і бабусі використовували звернення на «Ви». Утім це був не єдиний варіант звернення до старших родичів у родині.
«Вите» і «віте», «мама» чи «матуся»
Для говірок Полісся, замість «Ви» характерним було казати «вите» або ж «віте». Частково на цих землях й досі так говорять, каже Світлана Богдан.
Також у говірках деяких населених пунктів центральної Волині існувала форма «матусю». Її використовували саме до хрещеної матері. До рідної казали «мамо». Відповідно, так само говорили «тату» і «татусю».
«Для мене це колись було великим відкриттям. На моєму рідному західному Поліссі, у Шацькому районі, такого не спостерігалося, бо на хрещену казали "хрещонка"», – сказала викладачка.
Також розрізнялося звернення до бабусі. Якщо старша жінка особисто не приходилася родичкою мовцю, її називали «баба», а рідну – «бабуся» чи «бабуня».
Існував на поліссі і поділ на «тьотя», «тітка», «дядина» чи «дядинка». Як пояснила філологиня, близьких родичів називали «дядько» і «дядина», а якщо кровні зв'язки були віддаленіші, тоді кликали «тьотя» і «тітка». Проте, як зауважила Світлана Богдан, у Шацькому районі такої диференціації не було.
«Я думаю, що сьогодні навряд чи хтось із молодшого чи, навіть, мого покоління, вживає слово "дядино" , чи "дєдино" або "дєденко". Це вже пасивний словник у нашому мовленні», – додала вона.
Коли до братів та сестер казали «Ви»
Якщо брат і сестра між собою кумувалися, то одразу переходили на «ви».
«Було незвично, коли тітонька моя, татова сестра, приходила у гості й зверталася: "Добрий день, куме-братику. Вите, що будете сьогодні робити?". І обов’язково казалося куме-братику», – розповіла філологиня.
Як правильно звертатися до батьків на «Ви» чи «ти»
«Кінець XX – початок XXI століття можна назвати часом динамічних змін. Форма називання на "ви" активно витіснила форма на "ти"», – сказала Світлана Богдан.
Зі спостережень дослідниці, вибір варіанта звернення значною мірою залежить від традицій родини. Вона зауважує: «ти» зовсім не означає про зменшення рівня шанобливості між меншими й старшими членами родин, а можливість увиразнити тепліші взаємини.
«Мої респонденти, які кажуть "ти", пояснюють, що для них займенник "Ви" більшою мірою – відчуженість, а не наближення і ніжність взаємин в родинах», – пояснила Світлана Богдан.
Особистий погляд філологині
У родині Світлани Богдан, до покоління бабусь і дідусів казали на «Ви», іноді «віте» чи «вите».
«Також вживали гоноративну форму множини дієслів. Тобто, не "бабуся казала", а "бабуся казали". Це та архаїка, яка сьогодні збереглася тільки, у стереотипних весільних формулах: "Просили мама, просили тато…», – додала вона.
А ось у спілкуванні з мамою і з татом, філологиня завжди казала «ти». Хоча визнала, що однолітки до своїх батька-мати переважно казали «Ви».
«На певному етапі ми з мамою навіть обговорювали, наскільки доречно чи недоречно в середовищі нашого села використовувати таку форму, бо це було як виняткове явище», – поділилася професорка.
Світлана Богдан також пригадує, через це чула від інших зауваження, що недостатньо поважає старших, якщо каже до матері на «ти».
«Основний аргумент на користь "ти" – твердження про звернення до Бога. Ми ж не кажемо "Отче наш, що ви є на небесах". А "Отче наш, що ти є на небесах". Отже, до найсакральніших адресатів ми використовуємо "ти"», – вважає вона.
Водночас зі слів професорки, в уснопоетичних, фольклорних текстах та у класичній літературі, де міжособистісні взаємини відображають дуже поважне вставлення до старших, частими були варіанти із займенником «ти».
Вона наголосила: єдиної правильної форми звертання до батьків не існує. Усе залежить від стосунків у родині та її традицій.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.