Польський сир витісняє український: чому покупці дедалі частіше обирають імпорт

Вівторок, 30 червня 2026, 20:11

Частка польського сиру на українських полицях стрімко зростає – різниця в ціні з вітчизняним сягає понад 20%. Але справа не лише в грошах: за лаштунками молочної битви стоять системні проблеми, які роками накопичувалися в українському агросекторі.

Українські супермаркети дедалі більше заповнюються імпортним сиром, і це не тимчасовий тренд.

Як повідомляє Ukrainian Wall, польська молочна продукція поступово захоплює вітчизняні полиці, і різниця в ціні – лише верхівка айсберга.

Цифри, які змушують замислитися

За даними ритейлерів, кілограм польського сиру в середньому коштує близько 3,6 євро, а українського – приблизно 4,6 євро. Різниця становить 22% на користь імпорту. Конкретний приклад із мережі «Сільпо»: витриманий твердий сир польського бренду Polmlek коштує 853,33 грн/кг, тоді як український твердий сир «Комо» – 949 грн/кг за однакової ваги.

За перші п'ять місяців 2026 року Україна різко наростила імпорт молочної продукції – найбільше зросли поставки молочної сироватки, масла та сирів, і значна частина надходить саме з Польщі. За останні 20 років частка Польщі в структурі молочного імпорту України зросла з 3% до 46%.

Чому поляки можуть дозволити собі нижчу ціну

Польські переробні підприємства провели масштабну модернізацію за рахунок грантових програм ЄС – за оцінками експертів, йдеться про 1–2 млрд євро. Поки сусіди отримували нове обладнання практично безкоштовно, українські виробники залучали кредити під ринкові ставки до 18% річних.

Результат: польські молокозаводи здатні переробляти 1500 тонн сировини на добу, тоді як українські — в середньому 500 тонн. У сусідів утворюється надлишок продукції, який вони експортують, зокрема в Україну.

Сировина дешевша, але це не допомагає

Виконавчий директор Спілки молочних підприємств України Арсен Дідур пояснює: закупівельна ціна на молоко в Україні становить 13,50–14,50 грн/л. У Польщі спотова ціна ще нижча – 11–12 грн/л в українському еквіваленті. Але польські переробники все одно у виграші, бо в ЄС частка спотових угод – до 10% ринку, а в Україні спотовий ринок – це 100%.

«Боротьба за зовнішні ринки давно перестала бути змаганням брендів. Сьогодні це турнір державних моделей підтримки бізнесу», – зауважує Дідур.

Втрата споживачів і структурна пастка

Через війну Україна втратила близько 10 мільйонів споживачів. Ті, що залишилися, стали критично чутливими до ціни. Усе це працює на зниження внутрішнього попиту. Одночасно відбувається скорочення пасовищ і поголів'я, утворюється дефіцит сировини. У 2026 році більшість дрібних і середніх ферм працює собі у збиток.

Експерти називають ситуацію системним збоєм: відсутність довгострокового контрактування, нерівний доступ до фінансування, втрата споживачів і блокування зовнішніх ринків збуту формують середовище, в якому навіть якісний український бренд програє за ціною.

«Питання вже не в тому, чи стане імпорту більше. Питання в іншому: чи зможе Україна перетворитися з постачальника дешевої сировини на експортера продукції з високою доданою вартістю?» – резюмує Арсен Дідур.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: