Багатодітний прикордонник з Волині продовжує службу, щоб його діти жили у вільній Україні (фото)
Маючи трьох дітей та законні підстави для демобілізації, 41-річний офіцер Віталій на псевдо «Небезпечний» продовжує нищити окупантів на передовій. Доброволець із Старовижівської громади Ковельського району пройшов чотири ротації на найгарячіших напрямках фронту і запевняє: воюватиме до Перемоги, бо виховує дітей власним прикладом.
Його історію розповіли у Західному регіональному управлінні Держприкордонслужби України з нагоди Дня батька.
Віталій пішов на війну добровольцем у травні 2022 року. Чоловік пригадує, що після початку повномасштабного вторгнення кілька разів штурмував військкомат, але через величезні черги з охочих йому спочатку відмовляли. Згодом офіцер таки потрапив до лав ДПСУ.
Спочатку служив у 7-му Карпатському та 105-му Чернігівському прикордонних загонах, а згодом у складі бойового підрозділу Волинського прикордонного загону вирушив на Схід, де захищав Україну на Донеччині та Харківщині.
Щастя усміхнулося під час війни, але службу не залишив
Удома на захисника чекає велика родина: дружина Тетяна та троє дітей – 16-річний Максим, 8-річний Ілля та півторарічна Анна. Найменша донечка, про яку подружжя завжди мріяло, народилася вже під час повномасштабної війни. З появою третьої дитини Віталій отримав законне право звільнитися зі служби, проте навіть не розглядав такий варіант.
«Хто, як не ми, повинні захищати наших дітей? – ставить риторичне запитання військовослужбовець. – У моїй родині п’ятеро двоюрідних братів були на війні. Двоє загинули, один вважається зниклим безвісти, а решта, як і я, продовжують давати відсіч московським зайдам. Тим паче, два мої діди воювали в Українській повстанській армії. Я ще застав їх і пам’ятаю розповіді про ті часи, які також надихають мене на боротьбу».
Не зупинило бійця і важке поранення, яке він отримав у 2024 році поблизу Бахмута внаслідок влучання ворожого FPV-дрона. Після відновлення «Небезпечний» знову повернувся у стрій.
Спільне хобі та надійний тил на Поліссі
Коли прикордонник повертається додому між ротаціями, усе дозвілля присвячує сім'ї. Разом із старшим сином Максимом вони мають спільну пристрасть – кросові мотоцикли, на яких разом мандрують рідним краєм.
«То на озера, то на Світязь їздимо. І хоч повертаємося додому в болоті та грязюці, але щасливі. Це теж надихає, – ділиться батько. – А ще я хочу, щоб мої діти щасливо жили в незалежній Україні, а не під ворожим ярмом. Тому я продовжую воювати».
Воїн зазначає, що великою перевагою є система ротацій у Держприкордонслужбі: після 8–9 місяців на передовій бійці мають кілька місяців служби на кордоні неподалік дому. Це дозволяє Віталію бачити, як ростуть сини та маленька донечка, і виховувати їх не через екран телефона, а особисто.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.