Понад 30 років за кермом «Лади»: історія 74-річної водійки з Волині
Жителька села Оконськ Катерина Кучерук, яка нещодавно відзначила своє 74-річчя, уже понад три десятиліття впевнено керує автомобілем «ВАЗ 2107 Лада». Жінка самостійно дає собі раду, їздить у справах, на закупи та навіть по гриби за десятки кілометрів.
Про це пише газета «Нова доба».
За плечима Катерини Марківни насичений життєвий та трудовий шлях. Вона навчалася в Оконську, а з 5-го класу – у Маневичах. Все життя пропрацювала на великих підприємствах – льонозаводі та інкубаторі.
«На льонозаводі я важила льон, приймала його та передавала в цех, – згадує вона. – Там працювало до 300 людей, але умови роботи були важкі, тож кадри часто змінювалися. Працівники приїжджали не лише з Оконська, а й з навколишніх сіл: Малої та Великої Яблуньки, Довжиці, Граддя, Новосілок, Чарторийська, Маневич…».
Щоб зменшити кадрову текучість, на початку 1980-х для робітників льонозаводу навіть здали багатоквартирні будинки та гуртожиток. Згодом Катерина Марківна два десятиліття працювала завідувачкою виробництвом на птахопідприємстві в Оконську. За освітою вона зоотехнік, закінчила Горохівський технікум сільського господарства.
Її чоловік, який уже покійний, працював кранівником та водієм у радгоспі «Маневицький». Сама ж Катерина Марківна сісти за кермо зважилася не одразу.
«Мені завжди снилося, що я їжджу машиною, хоч за кермо ніколи не сідала. Так складалося, що на роботі мені часто треба було кудись їхати, а підвезти не було кому. Тож спершу їздила скутером, а вже після 40 років вирішила вчитися в автошколі – не пропускала жодного заняття в ДОСААФ, здала на водійське посвідчення».
Жінка з усмішкою згадує, що спершу, поки доїжджала до Маневич, доводилося вислуховувати зауваження від чоловіка. Він жартував, що її машина ніколи не дізнається, що таке п’ята передача.
Особливо страшно було переїжджати через перехрестя біля Оконська, де міжнародна траса й пост поліції. Але й із цим упоралася. Згадує з усмішкою, що одного разу її племінник, який щойно отримав водійське посвідчення, зупинився там − і не поїхав. Поліцейські підійшли й сказали: «Давай, їдь!», а він відповів: «Не буду» й чекав на брата. Його посвідчення тоді не забрали − сьогодні ж він гарно кермує і сміючись згадує ту історію.
Разом із чоловіком Катерина Марківна виховала двох дітей. На жаль, син помер через хворобу. Зараз серце жінки тішать донька Наталія, яка мешкає в Івано-Франківську, онука Богдана (яка теж керує авто) та дві правнучки – Катруся й Марічка.
Донька часто кличе матір переїхати до неї, проте Катерина Марківна поки відмовляється, адже почувається цілком незалежною. На своїй «Ладі» вона часто підвозить подруг до Маневич у справах, а в грибний сезон вирушає у ліси аж до Поворська, де знає всі кращі місця на маслюки, рижики та зеленички.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.