Назавжди 29: на Волині попрощалися з Героєм Анатолієм Радчуком (фото)
Рожищенська громада 1 червня зустріла «на щиті» свого відданого сина, мужнього захисника, уродженця села Літогоща – молодшого сержанта Анатолія Олександровича Радчука. Йому назавжди залишиться 29.
Про це повідомляють на сторінці громади.
Біля пам'ятного знака Борцям за волю та незалежність України відбулася громадська панахида.
Зі словами глибокого співчуття та скорботи до змученої горем родини звернувся Рожищенський міський голова Вячеслав Поліщук. Він закликав кожного присутнього зберегти пам'ять про цей великий подвиг молодшого сержанта та гідно провести Героя в його останню земну дорогу.
Анатолій Радчук був із тих, на кому тримається наша земля. Він виріс у простій сільській родині в Літогощі, де змалечку вчать любити свій дім не на словах, а на ділі. Тут, серед затишних волинських краєвидів, він закінчив місцеву школу, будував плани, мріяв. Хлопець із доброю душею та міцним характером – таким його пам'ятають односельці. Але доля приготувала для нього інший, значно важчий і величніший шлях. Усе його доросле життя стало одним суцільним, нерозривним зв'язком із захистом рідної Батьківщини. Це не була просто служба – це була його місія.
У 2019 році, коли Україна вже п’ятий рік жила в умовах війни, Анатолія призвали на строкову службу. Проте чоловік швидко зрозумів: він потрібен тут, на передовій, де вирішується доля його дому. Уже за півтора року, не вагаючись, Анатолій підписав контракт зі Збройними Силами України.
Свій бойовий хрест воїн почав нести на запеклому Донецькому напрямку. Саме там, серед випаленої землі, свисту снарядів та постійної напруги, гартувався його характер. У 2023 році Анатолій пов’язав свою долю з елітою українського війська – легендарною 80-ю окремою десантно-штурмовою Галицькою бригадою. Молодший сержант Радчук обійняв відповідальну посаду – командира 3-го відділення снайперів взводу снайперів розвідувальної роти.
Бути снайпером-розвідником – це щодня заглядати в очі смерті, тому підрозділ Анатолія завжди кидали туди, де дихання ворога було найближчим. Разом із побратимами він пройшов пекельні горнила цієї війни. Молодший сержант брав участь у Курській операції від першого її дня, від найпершого прориву і до самого виходу українських сил, мужньо тримаючи рубежі під шаленим тиском. Після цього були надскладні, виснажливі бойові завдання на Сумському напрямку, а згодом – запеклі бої на Дніпропетровщині. Саме там, неподалік селища Лісне, 10 травня 2026 року воїн до останнього подиху залишався вірним своїй присязі і прийняв свій останній бій, віддавши життя за волю України.
За словами брата Богдана, який сам служить у лавах ЗСУ з 2013 року, Анатолій ніколи не скаржився на долю. Попри контузії та важкі бойові виходи, він залишався надійним тилом для своїх побратимів, справедливим командиром і вірним другом, який ніколи не відмовляв у допомозі.
Анатолій не встиг створити власну сім’ю, хоча мріяв про це разом із коханою Альоною. У нього залишилися батьки, брат Богдан, сестра Оленка та кохана, яка чекала на спільне майбутнє.
Анатолія Радчука з усіма військовими почестями поховали на сільському кладовищі.
Вічна пам'ять і слава Герою! Спочивай з миром, воїне світла.
Редакція сайту новин Волині «Конкурент» висловлює співчуття рідним і близьким.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.