Боротьба за кожен крок: ветеран з Волині отримав протез і проходить відновлення
Ветеран Олександр Миронюк – житель селища Колок з Волині. Він – боєць 14-ї бригади, який після важкого поранення на фронті втратив ногу, переніс понад 17 операцій і проходив тривале лікування та реабілітацію
Як триває його відновлення та з якими викликами ветерану доводиться стикатися тепер, розповідає «Нова доба».
Після тривалого лікування Олександр Миронюк нині проходить реабілітацію у львівському центрі Superhumans Center. Потрапити на відновлення допомогла місцева фахівчиня із супроводу ветеранів Яна Васюхник, яка займалася записом і документами ще на початку весни, однак через великі черги довелося трохи почекати.
У центрі пан Олександр отримав тимчасовий протез і вчиться ходити заново. Каже, що процес непростий і потребує великого терпіння, адже основною проблемою залишається травмована права нога.
«Найважче зараз – коліно. Воно погано згинається. Треба довести хоча б до 90 градусів, а поки маю десь 70. Ще треба попрацювати», – розповідає він.
У центрі чоловік перебуває вже кілька тижнів. Спочатку пересувався з двома милицями, нині намагається ходити з однією. Водночас біль і навантаження поки не дозволяють довго залишатися на ногах.
«Очі бояться, а ноги роблять, – жартує ветеран. – Потрохи виходить. Але більше двох-трьох годин на день ходити не можу – сильно болить коліно».
Тож частину часу він усе ще користується кріслом колісним. Попереду – тривалий процес відновлення, який може зайняти щонайменше рік.
Протез, який має зараз, – механічний і тимчасовий. У майбутньому Олександр сподівається отримати сучасніший – із електронним колінним суглобом, що значно полегшує рух.
«Чим краще коліно, тим легше ходити: і по сходах, і по нерівностях. Від нього багато залежить», – зазначає Олександр Миронюк.
Водночас лікарі не виключають, що через складність військової травми може знадобитися операція із заміни суглоба. Однак чоловік налаштований максимально розробити ногу самостійно.
«Стараюсь обійтися без операції. Працюю, гну ногу, скільки можу», – продовжує він.
За його словами, у цьому центрі створені всі умови для відновлення: сучасне обладнання, професійні реабілітологи та психологічна підтримка. Тут проходять лікування як військові, так і цивільні, зокрема й діти.
«Багато хлопців уже за кілька тижнів стають на ноги. Це дуже мотивує», – говорить ветеран.
Попри труднощі, Олександр не втрачає сили духу. Після пережитого на фронті нинішні випробування сприймає по-іншому: «Після війни це вже «квіточки». Треба терпіти і працювати».
Чоловік поступово облаштовує свій будинок у Колках: перекрив дах, зробив електричне опалення, адже фізично носити дрова поки не може. Втім, більшість робіт ще попереду.
«Треба ще час. Думаю, мінімум рік, щоб більш-менш стати на ноги і повернутись до нормального життя».
І попри все, він рухається вперед – крок за кроком.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.