Від курорту до руїн: як і чому у селищі на Волині знищили будинок-легенду
У Маневичах на Волині колись стояв незвичний будинок, який був центром курортного життя і місцем танців для молоді. Наприкінці 1970-х його знесли, а сьогодні про нього нагадують лише спогади та старі світлини.
Цей будинок добре пам’ятають старші мешканці Маневич, пише на своїй фейсбук-сторінці краєзнавець Роман Павлюк.
У довоєнні часи його називали «дансингом» – саме тут відбувалися танці, що збирали не лише відпочивальників, а й місцеву молодь.
У 1930-х Маневичі були справжнім курортом.
Містечко фігурувало у щорічних довідниках курортів і здравниць, у ньому діяли санаторії, пансіонати та будинки відпочинку, а влітку сюди приїжджали відпочивальники й пацієнти ‒ часто спеціальним сезонним потягом «Варшава–Маневичі».
Центром курортного життя був парк на центральній вулиці з кількома наймоднішими закладами. Частина цього парку збереглася й донині. Вціліла навіть одна курортна будівля ‒ тепер там відділення Пенсійного фонду. Оскільки основним оздоровчим чинником тодішнього курорту вважалося цілюще соснове повітря, у парку переважали саме ці хвойні дерева.
«Одну з найгарніших сосен того парку торік зрізали через халатність і невігластво місцевих комунальників», – розповів Роман Павлюк.
Будинок із світлини, виконаної десь у 1960-х роках, був найбільшим у курортному парку. Там містився пансіонат, і саме в ньому відбувалися танці, які притягували не лише заїжджих відпочивальників, а й місцеву молодь.
Для багатьох маневичан, які мешкали в робітничих бараках між ставами і фабрикою, дансинг був своєрідним виходом у «великий світ», наповнений яскравим світлом, музикою, молодістю і модою у всіх її проявах. Танці відбувалися або у великій залі на першому поверсі, або на літній терасі, яку ще й досі пам’ятають деякі мешканці.
З приходом радянської влади курортне життя згасло: пансіонати припинили роботу, відпочивальники перестали приїжджати. Від тієї епохи залишився лише протитуберкульозний санаторій, відкритий ще у 1926 році. Він діяв і в радянський час, а згодом став корпусом нової райлікарні.
Будинок зі світлини у різні роки мав багато функцій: тут були райвиконком, райвно, вечірня школа, райспоживспілка, управління громадського харчування, художня майстерня, районний архів, відділення «Союздруку», пошта та інші організації. Тут також час від часу розміщували виборчу дільницю.
«Особисто я пам’ятаю там поштове відділення на другому поверсі. Підніматися до нього було дуже цікаво, бо туди вели круті дерев’яні й скрипучі сходи ‒ зовсім не схожі на ті, що були у звичайних маневицьких під’їздах», – пригадав краєзнавець.
Наприкінці 1970-х цей історичний і дуже колоритний будинок без жодних вагань знесли ‒ важкою технікою з металевою кулею.
«Як би там не було, добре, що такі світлини час від часу з’являються і дають нам змогу уявити, як колись виглядали знайомі місця», – додав Роман Павлюк.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.