Давня Великодня традиція: чому і як на Волині розгойдували землю
Традиція гойдатися на Великдень в Україні – це давній весняний звичай, який має ще дохристиянське коріння і був особливо поширений на Волині, Поліссі, Галичині та Поділлі.
Про це повідомляє Державний історико-культурний заповідник «Стародавній Володимир».
На Великдень або впродовж Світлого тижня (особливо у понеділок – середу) біля церкви чи на майдані ставили великі громадські гойдалки. Інколи, їх ще називали орелі.
На них гойдалися:
- молодь (передусім хлопці й дівчата),
- діти,
- іноді навіть одружені люди, але рідше.
Гойдання супроводжувалося співом веснянок і гаївок, жартами та знайомствами.
Це був не просто розважальний обряд.
Він мав кілька значень:
- Очищення і здоров’я. Вважалося, що гойдання «виганяє» хвороби, додає сили на рік, захищає від лихого.
- Заклик урожаю. Чим вище розгойдаєшся – тим вищий виросте льон, коноплі, збіжжя.
- Залицяння. Це був важливий елемент молодіжного спілкування: хлопці запрошували дівчат гойдатися, могли дарувати писанки та крашанки.
У деяких селах навіть казали: хто на Великдень не гойдався – того ніхто не свататиме.
На Волині такі гойдалки могли стояти весь Світлий тиждень.
У великих селах робили навіть великі кругові гойдалки (на кілька людей одразу).
Зв’язок із давнішими віруваннями
Етнографи вважають, що звичай походить із дуже давніх весняних ритуалів: «розгойдування» землі після зими, магічне стимулювання росту рослин, обряд переходу до нового року.
Християнство не знищило традицію, а просто «прив’язало» її до Великодня.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.