Ночував поруч із трупом росіянина: волинський прикордонник розповів про ротацію на фронт (відео)
Прикордонник Волинського загону Назар Богдан із позивним «Петрович» провів 49 днів на позиції під постійними обстрілами, не маючи можливості вийти з бліндажа.
Про свій шлях у війську, захист української території на Харківщині та святкування дня народження на позиціях він розповів Суспільному.
Нещодавно військовослужбовець повернувся із зони бойових дій після ротації тривалістю 8 місяців. Волинські прикордонники разом з комендатурою швидкого реагування виконували бойові завдання на Куп'янському напрямку. «Петрович» заступав на завдання на посаді начальника відділення вогневої підтримки, але виконував завдання по обороні визначених рубежів держави протяжністю 1 км.
«Складно привикнути до того, що нічого над головою не літає, що вже тихо, спокійно можна сидіти спокійно в будинку і не думати про то, що сюда зараз щось прилетить», – зізнається Назар.
Ротація, за його словами, розпочалась у липні минулого року, тоді хлопець вперше побував на Харківщині.
«Там всі дуже привітні, також дуже раді всі були бачити військових. Куди не підеш в Харкові – всі завжди можуть вгостити кавою», – каже прикордонник.
Назар БогданВорог не шкодував ні техніки, ні людей, розповідає Богдан, захисникам доводилось постійно відбивали штурми ворога:
«Постійно ворог обстрілював наші позиції, здійснював скиди, атаки з дронів, з БпЛА різних типів. Обстріли, артилерії – це основні види бою, які ми приймали. Не хватило би сил вести облік тих обстрілів. Кожні дві-три години відбувалися обстріли з різних видів зброї».
Щоб утримувати 1 кілометр української території було чотири позиції прикордонників. Зі слів «Петровича», відстань між позиціями могла бути 100-150 метрів, але цю ділянку доводилось долати кілька годин. Тому що дрони противника не давали переміщуватися і постійно вели аеророзвідку. Також бувало, що військовослужбовцям доводилось залишалися більше 100 днів на позиції, при цьому забезпечення їх не припинялось.
«Забезпечення провізією, боєприпасами і водою здійснювалося за допомогою дронів типу бомбер, такі як Вампір, Баба Яга і тому подібне», – пояснює Назар.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сліди на снігу видали ДРГ, а у бійниці оселився ручний бабак: незвичні будні захисника з волинської бригади (фото)
Доводилось працювати в різних умовах на відстані 80-100 метрів від ворога. Спершу, як каже військовий, було страшно, але згодом звик. Найдовше на позиціях провів 49 днів.
«Як розбили перший раз нашу позицію, на день ми відходили вглиб, сиділи, можна сказати, під кущами, прикривалися накидками. На вечір заходили назад у сусідній бліндаж, який був вцілілий, щоб там переночувати. Так до тої пори, поки нас ворожий дрон не зафіксував в той момент, як ми забігли бліндаж і нас не накрило артилерією. Найгірше, що це було в той момент, коли вже вечоріло. Ми це називаємо сіряк. Так як вже стемніло, вже не було куди іти і ми просто чекали, чи прилетять вони по нас вночі, чи не прилетять. Як тільки почало світати, ми швидко вилізли і якомога швидше вибігли з того бліндажа. І через 15 хвилин після того, як ми вийшли з нього, туда вже прилетіли ворожі пташки і почали його засипати, добивати повністю бліндаж», – розповів «Петрович».
Після того військові зрозуміли, що лишатися на місці не вийде і знайшли інший бліндаж, який був поряд.
Проте на новому місці прикордонників чекало неприємне сусідство, яке, зі слів Назара, довелось терпіти:
«Це був не наш бліндаж, а колись ворожий. Раніше той напрямок, де ми тримали оборону, належав російській армії. Наші їх відкинули і ми тримали там безпосередньо оборону. Там було дуже багато ворожих різних лежанок, позицій, норок і тому подібне. Там вже був сусід (загиблий російський солдат, – ред.). Ми не хотіли нічого рухати, ландшафт міняти, тому що ліс був лисий, не було листя. Ворожі дронщики, вони ж фіксують, роблять фотографії кожної позиції – чи є якісь зміни. Тому ми не хотіли його рухати, бо російські війська би запідозрили, що тіло пропало».
Із чоловіком на позиціях було ще двоє з лав Збройних сил України. Там же Богдану довелось відзначати день народження.
«Коли нас розбили, бійця старшого чоловіка 58 років, вдалося відвести у тил. І я лишився з бійцем з Запорізької області, майже мій однолітка, йому 27 років було. Ми лишилися з ним удох на позиції. Я там і день народження святкував на позиції, 5 жовтня. Коли вже вечоріло, поставили Starlink, включаю – Instagram, WhatsApp і просто залітають повідомлення, привітання з днем народження, пропущені дзвінки. Від підрозділу були привітання – в основному телефонували, так само товариші, командири вітали з днем народження. На наступний день чи через два дні нам скинули такі ласощі: смажену курку, смажену рибу. Для нас це було просто неземна насолода», – пригадав волинський прикордонник.
Восени вже було холодно, але, як він каже, проблем не виникало, бо військових забезпечували теплим одягом, скидали з дронів. Графік при цьому був стабільний: зранку обстріл, дрони – в обід. Після цього у противника була перерва і нашим захисникам вдавалось зайнятися своїми справами, забрати посилки. Решта дня – в постійному очікуванні ворожих наступів. З вечора хлопці лягали спати по черзі, вартуючи.
Назар розповів, що завжди хотів бути військовим і свій шлях розпочав у 16 років, вступивши до Національної академії Державної прикордонної служби України.
Після навчального закладу вступив до лав Волинського прикордонного загону у 2023 році. Спершу був на лінійному підрозділі, охороняв державний кордон з Республікою Польщею. До комендатури швидкого реагування «Петрович» потрапив з власного бажання, пройшовши підготовку.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.