Кількість їжі вас шокує: як у Луцьку за день з'їли 700 бочок меду, 700 волів, 1400 овець та 100 зубрів
У 15 столітті під час з'їзду європейських монархів у Луцьку щодня споживалося 700 діжок меду, вина, мальвазії та інших напоїв, 700 волів, 1400 баранів, сотні лосів, диких кабанів, а також інші страви. Таку вражаючу кількість їжі та напоїв згадують деякі літописці у своїх роботах, описуючи Луцький форум.
Чи насправді у Луцьку тоді з'їдали стільки їжі, йдеться у дописі на сторінці «Луцький з'їзд 1429: інформаційна сторінка».
У джерелах повідомлення про майже таку ж кількість сировини для щоденної королівської учти подає польський хроніст Мацей Стрийковський, праця якого «Кrоnіка Polska, Litewska, Żmudzka і wszystkiej Rusi» вийшла друком у 1582 р.:
«Вітовт щедро частував усіх вдосталь з величезними витратами, про що пишуть усі літописці … Щодня вживалось 700 бочок меду, крім вина, малмазії, пива й інших напоїв, 700 волів і ялівок, 1400 овець, по 100 зубрів, лосів, диких кабанів, крім іншого, потрібного для готування страв».
Звернемо увагу на те, яке джерело використав М. Стрийковський для обрахунку сировини: «про що пишуть усі літописці …».
Поважний історик мав на увазі білорусько-литовські літописні пам’ятки XV – XVI ст. Тож пройдімось і ми сторінками цих літописів, щоб самим пересвідчитись, якими оцінками оперували давні літописці.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Луцьку планують реставрацію замку до 600-річчя З’їзду монархів
Увесь обсяг названих літописних пам’яток ділять на три редакції. До першої короткої редакції відносять літописи, які сформувались до середини XV ст., – Никифорівський, Супрасльський, Академічний, Слуцький. Друга широка редакція були сформована в другій половині XV – на початку XVI ст.; представлена літописами Красинського, Рачинського, Ольшевський та ін. І третя широка (або повна) редакція представлена «Хронікою Биховця», створення якої припадає на 1520-40-і рр. На цю останню, як підкреслюють дослідники, взорував Мацей Стрийковський; між «Хронікою Биховця» і «Хронікою Стрийковського» є значні фрагменти співпадінь.
Зацитуємо інформацію з найстарішого Никифорівського літопису першої редакції:
«B лѣто 6939 [1430]. Князь великыи Витовт Кестутьевичь съзваше к собѣ короля польскаго Владислава, князя великого московьского Василия Васильевича и князя великого тферьского Бориса Олександровича, и мистра немецького, и прусьскаго, мештеря лифляньского […] и от иных князеи и земль послы быша. И тыи короли и велиции князи и послы бышя y великого князя Витовта 7 недель на его истравѣ, a на день шьло оброку по триста бочок меду, a яловиць по триста жь, a боранов и вепрев по триста. Князь великии Витовт хотѣл положити на себѣ коруну, и его неприатели поляне не пропустиша коруны, и за тым не положи на себе коруны. И разболѣся князь великыи Витовт, и распусти князеи великых и послы царевы c многыми даръми и c честью. A король польскыи Владислав бысть y великого князя Витовта, и при нем преставися великыи князь Витовт месяца октября 23, на память святого апостола Иакова, брата господня».
Інші літописи ранньої редакції містять ідентичні тексти.
Автор Никифорівського літопису дає чітке зрозуміння того, що скликаючи у 1430 р. правителів-сусідів на урочистості з нагоди своєї коронації великий князь Олександр-Вітовт харчував їх за власний кошт («на его стравѣ»), а щоденне меню передбачало – 300 бочок меду, яловиць – 300, баранів – 300, вепрів – 300. Крім того тут є цінна вказівка про 7 тижнів форуму.
Щоправда автор літопису не вказав чи можливо не знав місця проведення зустрічі у 1430 р. Проте, знають сучасні дослідники, – у Вільні/ Вільнюсі. Не в Луцьку.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Інтриги, союзи й бенкети: що обговорювали монархи у Луцьку 600 років тому
У наступній редакційні групі літописів повідомлення про коронацію має складнішу структуру. Процитуємо один з літописних фрагментів, XVI ст.:
«Князь вѣликии Витовт держал вѣликое княжене Литовское и Руское и иныи многии земли. И мѣшкаючи ему y Великом Луцку и хотѣл был на себе коруну взложити, и его неприятели поляки не перепустили ему коруны. И тогды призвал к собѣ короля полского Владислава, цесаря римского c цѣсаревою, московского вѣликого князя Василя Василевича, короля угорского c королевою, и князь вѣликии тверскии Борис Александрович был, и мистр прускии, нѣмецкии и лифлянскии мистр. И инъшии вѣликие послы были […]. И мешкали вси тыи гости y великого князя Витовта сем недѣль на его стравѣ, a на день выходило им оброку по пятисот бочок меду а по пятисот яловиць, по пятисот баранов, по пятисот вѣпров, а по сту зубрев, по сту лосеи, a инших рѣчеи личбы нѣт.
Тогды цѣсар римъскии y вѣликои милости был з Витовтом. И бывши ему во своем городѣ в Луцку, и там тых гостеи честив и даровал размаитыми дары коштовными. […] [Потім] князь вѣликыи мешкал y Киевѣ и оттолѣ опят поехал до Луцка до Вѣликого, и там розболевся князь вѣликыи Витовт и роспустил князеи своих и бояр c честию вѣликою. A король польскыи Владислав в тот час был c князем вѣликим Витовтом y Луцку, и при нем таки и вмер князь вѣликии Витовт месяца октября на святого Якова, брата господня».
Тут двічі зустрічаємо інформацію про Луцьк. Спершу як місце скликання гостей на коронацію, де щоденно споживали «всього по 500», з додаванням відсутніх в попередніх літописах «100 зубрів» і «100 лосей». По-друге, цілком несподівано впроваджується інформація про смерть великого князя в Луцьку. Помітно, що автор не володів даними ні про місце коронації (яка планувалась у Вільно), ні про місце смерті князя – (не в Луцьку). Не знав літописець і того, що цісар римський і король угорський це одна особа.
Подібну інформацію містять інші літописні списки цієї групи.
І останній в хронологічному порядку літопис – «Хроніка Биховця», який має найповніший виклад історії Великого князівства Литовського. Про Луцький з’їзд він містить досить скадну і плутану інформацію. Зупинимось на переліку сировини для учти:
«Y koli tyie hosty u welikoho kniazia Witolta byli, y kniaź weliki Witolt dostatok dawał im weliki, y wychożywało na nich obrokow na kożdy deń: medu syczenoho sem sot boczok, okrom muszkatel y win y małmazey, y innych pitey rozmaitych; a jałowic sem sot, baranow, weprow sem sot, żubrey po szestdesiat, łosey po stu, krome innych rozmaitych zweryn i innych mnohich mias y domowych potreb; y derżał tych hostey weliki kniaź Witolt w sebe sem nedel. Y widiaczy to cesar [німецький король Сигізмунд Люксембурзький] po Witolte, iż takuiu im ucztu welikuju czynił y dostatok weliki dawał, y k tomu bohatstwo jeho welikoie, y sam cesar rekł do Witolta: «Kniaże weliki Witolte, baczym po tobe, iż ty kniaże bohatoie y welikoie, a k tomu nowy chrystyianyn, y hodytsia by tobi byt' panom korunowanym, y meży nami, koroli chrystyanskimi, byt' bratom».
Отже, в уявленні автора «Хроніки Биховця» для учти у князя Вітовта щодень подавали по 700 діжок меду, та багато інших сортів вина, не згаданих доти. Щоденних м’ясних заготовок – по 700 туш яловиць, баранів і вепрів, і, о диво!, бачимо зменшену кількість зубрів – 60 (проти 100 у попередній групі літописів), та по 100 лосів і інших тварин. На менше число зубрів мабуть вплинув фактор тогочасного катастрофічного зменшення їх кількості загалом.
Якщо порівняти числові дані «Хроніки Биховця» з пізнішою «Хронікою Стрийковського», то автор останньої фактично повторив інформацію попередника, лише подвоїв кількість баранів – 1400.
Скільки б баранини не подавали до столу гостей великого князя Вітовта, слід визнати, що автори білорусько-литовських літописів знали про зустріч правителів, але не розрізняли два форуми: Луцький дипломатичний у січні 1429 р. і Віленський коронаційний 7-тижневий у вересні-жовтні 1430 р. Якщо перший з’їзд стосувався конкретного кола політичних проблем, то другий мав стати ефективним інструментом їх вирішення. Обидва з’їзди були органічним продовженням один одного.
І хоч би як перебільшували літописці кількість наїдків і питва, але високий рівень проведення з’їзду в Луцьку, і частування звісно, засвідчений в інших джерелах.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.