Рушники, півмісяці, масони: що приховують придорожні хрести-фігури на Волині (фото)

Понеділок, 23 лютого 2026, 13:33

На Волині хрести-фігури – не просто придорожні знаки віри. Вони здавна були оберегами, що «замикають» простір від зла, освячують небезпечні місця та зберігають пам’ять про важливі події. Кольорові стрічки, рушники й хустки, пов’язані на них, мають глибоке коріння – ще з дохристиянських часів.

Про це пише Павло Савчук.

Хрести-фігури відіграють важливу роль у духовній культурі українців Полісся. На Волині їх ставлять на роздоріжжі, при в’їздах у села, на межі полів і біля криниць. Придорожні хрести виконують низку функцій – захисну, магічну, пам’ятну. Вони нейтралізують негативний вплив, освячують небезпечні місця й водночас зберігають пам’ять про війни, епідемії та родинні події. А рушники й стрічки на них – це давній сакральний знак, коріння якого сягає ще дохристиянських часів.

Від священних гаїв до хрестів-фігур

Ще до появи хрестів слов’яни поклонялися святим гаям. На священні дуби й камені приносили офіри – хустки, кольорові стрічки, шматки полотна, вишиті рушники. Просили позбавлення від хвороби або дякували за зцілення.

У «Житії князя Костянтина Муромського» згадуються люди, які «дуплінам дерев’яним гілки рушниками обважують і цим поклоняються». Візантійський імператор Костянтин Багрянородний також писав, що слов’яни прикрашали стрічками дуплисті дерева.

На Поліссі ця традиція не зникла. Неподалік села Берестяни на Ківерцівщині відомо про дуб, обвішаний стрічками. Їх залишали, коли хлопець йшов до війська – щоб повернувся здоровим.

Є підстави вважати, що на місці сучасних хрестів колись стояли дерев’яні ідоли чи камені-обереги. Дехто стверджує, що хрести зводили на місці давніх капищ. Вірили: дорога небезпечна, тож її треба освятити й «замкнути» від злих сил.

Рушник як оберіг і жертва

Домоткане полотно вважалося символом роду й космічного порядку. Пояс у народній культурі мав магічну силу – він «замикав» простір. Так само рушник, залишений на хресті, поєднував людину з оберегом. Ніби символічно оперізував її захистом.

Хрести-фігури на Поліссі часто називають оброчними. Людина «обрікалася» – обіцяла принести рушник, хустку чи рядно, якщо здійсниться бажане. Іноді дар залишали наперед, а вже тоді молилися.

Рушники, виткані за одну ніч за обітницею, називали «обрічними» або «обиденними». Оброк вважали недоторканним – його не можна було забирати, бо він уже належав «тому» світові.

Матері хворих дітей вишивали рушничок чи фартушок і на світанку пов’язували на хресті, просячи здоров’я. Жінки залишали хустки від головного болю, фартушки – від безпліддя, сорочки – від недуги. Рушники вішали і до важливих родинних дат.

с. Хоцунь, Любешівщина
 

Як на Волині зупиняли моровицю

Етнографиня Олександра Кондратович описує випадок 1944 року в селі Ворокомле на Камінь-Каширщині. Тоді лютувала моровиця – масово помирали діти. Жінки за одну ніч напряли, поснували й виткали полотно. До співу півнів обійшли з ним усе село, не минаючи жодного хреста-фігури. Біля кожного відрізали шматок тканини й закопували поруч, молячись за спасіння дітей. Після цього пошесть відступила.

Закопування полотна тлумачать і як жертву, і як спосіб «ввібрати» хворобу. Подекуди шматок тканини клали під основу нового хреста під час встановлення.

Існував і звичай «обперізування церкви»: жінки зшивали намітки й двічі обводили ними храм, створюючи захисне коло. Етнограф Щербаківський пояснював це як творення магічної стіни, що ізолює простір від лиха.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Для чого на Волині стоять прикрашені хрести-фігури (відео)

Де ставили хрести і що вони означали

Зазвичай, хрести-фігури ставлять на роздоріжжі чи на в'їзді в села, також на межі обжитого простору, зокрема, полях. Згідно давніх вірувань, перехрестя доріг має магічну силу, тому чимало давніх магічних ритуалів були пов`язані саме з роздоріжжям.

Нерідко хрести ставили біля струмків та криниць як згадку про зцілення чи хрещення.

Ставили, як спомин про визначні події – пам`ять про визволення від кріпацтва, врятування села віл голоду, ворогів, стихійного лиха чи масової хвороби (мору).

Інколи «фігури» ставили для захисту від моровиць, вірячи, що хрести перегородять дорогу до села страшній хворобі.

Біля села Заліси на Ковельщині при кожному в’їзді стояли по три хрести – їх встановили під час епідемії холери, щоб «перегородити» шлях хворобі. Під час Першої світової війни хрести ставили з молитвою про щасливе повернення з фронту або в пам’ять про загиблих.

Ставили хрести на своєму полі просто на «славу Божу», «за відпущення гріхів», «щоб ліпше родило» і т.д. Нерідко також заможні люди будували «фігури» за свій кошт – у пам'ять про важливу родинну подію, про що залишали відповідний запис на самій споруді.

Ставили їх і на місці самогубства чи раптової смерті – щоб очистити простір. Відголос цієї традиції – сучасні хрести на місцях ДТП.

Форма, колір і символіка

В різних районах Волинської області хрести-фігури суттєво відрізняються і за розміром. Леонід Маслов зазначає у своїй статті: «Величина хрестів є дуже різна: можна зустріти придорожні заввишки півтора метра, а часом 9-метрові, а навіть більші, і такі хрести не є зовсім рідкістю, особливо на північній Любомльщині і Ковельщині. Чим далі на північ, тим хрести не тільки вищі, але й більша їх кількість: стоять при дорозі, на селянських нивах, на підмоклих багнистих полях, чорніючи на тлі сірого неба. В селах при кожній стежині, криниці, а часом навіть на кожному дворі».

Сучасні хрести-фігури пофарбовані переважно в синій (блактиний) колір, зазвичай двораменні або трираменні. По краях рамен хрестів нерідко буває дерев'яна обвідка, інколи дерев'яні кульки чи шишечки. Подекуди на закінченнях рамен зустрічаються ковані хрестики. Інколи це хрестики з напівмісяцем.

с. Городище, Ківерцівщина
 

Поєднання хреста і півмісяця цілком вписується в космологічну, язичницьку за своїм походженням символіку: хрест і півмісяць символізують сонце і місяць. Але разом з тим обидва символи мають і інший, християнський сенс: хрест очевидним чином виступає як символ Христа, тоді як місяць у християнській традиції символізує Богородицю. Подекуди, з середини хреста розходяться промені.

с. Руда, Любомльщина. На вершині - кований хрестик з напівмісяцем
 

с. Руда, Любомльщина. На вершині - кований хрестик з напівмісяцем
 

Добачують ще в півмісяці видозмінену форму дракона як символ зла, зневаженого Христом. Окрім того, в півмісяці вбачають колиску Ісуса, і якір як символ надії на порятунок.

Також припускають, що хрест на півмісяці може означати перемогу християнства над ісламом.

Хрести завжди обгороджені. На Поліссі – дерев`яною огорожею, в давні часи звичайні жердини на кілках, пізніше – жердини почали оббивати штахетами.

Молотки, списи і «масонські» міфи

Нерідко люди, звертаючи увагу на символіку на волинських хрестах, вважають ці символи масонськими. Чому саме? На хрестах буває молоток – один з масонських символів, обценьки на фігурах нерідко схожі на циркуль, а два списи часто розміщені так, що нагадують масонський кутник.

с. Залісоче, Ківерцівщина. Хрест має дашок. На вершині - півень, що проспівав тричі при зреченні апостола Петра
 

с. Стобихва, Камінь-Каширський р-н. Хрест на Панській горі - місці, де стояла Успенська церква, знищена артилерією в Першу світову війну
 

Насправді ця символіка має зовсім інше походження. Це символічна група, що включає в себе велику кількість предметів, що зустрічаються в історії про Страсті Господні:

  • півень, що проспівав тричі при зреченні апостола Петра;
  • табличка з написом INЦI – для додаткового приниження Христа;
  • драбина – використовувалася для зняття мертвого тіла з хреста;
  • спис, який римський солдат Лонгін встромив у підребер'я Ісуса;
  • губка на списі, змочена в оцті (або вині), подана йому для втамування спраги;
  • молоток, цвяхи та обценьки, якими виймали цвяхи з рук Ісуса;
  • 30 срібняків, заплачені Іуді за зраду (іноді зображуються в гаманці);
  • гральні кістки-кубики, якими солдати розігрували одяг Ісуса;
  • миска з мирром – ним Йосип Ариматейський або дружини-мироносиці обтирали тіло;
  • рука, яка бичувала Ісуса або яка дала гроші Іуді;
  • терновий вінець, яким був увінчаний Ісус;
  • грааль – легендарна чаша, в яку була зібрана кров Ісуса;
  • ліхтар із свічкою – символ зрадництва в Гефсиманському саду.

Із цих символів на Волині на хрестах зустрічаються: півник на вершині хреста, драбина, спис Лонгіна, 30 срібняків, заплачених Іуді (у вигляді кружалець на дерев'яній табличці), спис з губкою, молоток, обценьки, табличка з написом INЦI.

Традиція їх зображення відома з IX століття, а з XVII століття поширюється і на українських землях.

Руйнування і відродження

З XVII століття, коли запроваджувалась унія, православні хрести на Волині часто замінювали на уніатські й католицькі «фігури». Після польського повстання 1863 року Москва заборонила встановлення таких хрестів, вважаючи їх польською традицією.

Малюнок польського письменника–краєзнавця Ю.Крашевського з книги «Спогади з Полісся, Волині та Литви», 1840 р.
 

Микуличі біля Володимира. Соборобогородицька церква 1778 року. Фото - 1918 рік
 

У 1960-х роках під час антирелігійної кампанії більшість придорожніх хрестів на Поліссі було зрізано, спалено або перенесено. Лише у 1990-х роках їх почали масово відновлювати.

Живий зв’язок поколінь

«Ці величезні хрести придорожні, зчорнілі, похилені, мохом оброслі, часом навіть вітру, бурею звалені, це один з багатьох проявів багатої народної творчості. Це галузь релігійного мистецтва частини нашого народу. Це його смуток, радість, надія. Тут стільки найчистіших почувань, віри, мрій… і багато традицій, консерватизму. Це взірці мистецтва дідів наших, документи давніх днів… Документи розкидані, понищені, незнані…» – зазначив Л.Маслов.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: