18 років – на «швидкій», 10 – у ФК «Волинь»: медик з Луцька служить у бойовій бригаді (фото)

У лавах «Сталевої сотки» служить лучанин Андрій Хомулко, який у цивільному житті впродовж 18-ти років працював фельдшером на «швидкій допомозі», а згодом 10 років був реабілітологом у ФК «Волинь».

Про захисника розповідають на сторінці 100 ОМБр Сухопутних військ ЗСУ.  

«Мав справу не лише з футболістами. Доводилося працювати з різними спортсменами: починаючи від маленьких дівчаток-гімнасток – закінчуючи чемпіоном Європи з плавання, дорослими боксерами тощо», – згадує той період своєї медичної кар’єри пан Андрій.

Станом на початок 2022-го чоловік уже три роки жив із ендопротезом кульшового суглоба, мав пожиттєво третю групу інвалідності – тож мобілізації не підлягав.

Проте в день початку повномасштабного вторгнення медик не вагаючись вбрався у свій мисливський камуфляж (полювання – захоплення всього життя!) і добровольцем пішов до ТЦК.

«Була думка і свою «двостволку» 16-го калібру прихопити – раптом автоматів забракне, – з усмішкою згадує свій перший день у війську Андрій Володимирович, – Але ні, автоматів вистачило усім охочим служити. Та й моя мисливська «уніформа» неабияк розвеселила товариство – бо ж відразу нам видавали "піксель"».

З огляду на цивільну спеціальність, чоловік потрапив у медичний підрозділ 100 бригади. Де обрав собі доволі оригінальний позивний.

«За часів роботи реабілітологом у «Волині», мені часто доводилося давати гравцям (зокрема, легіонерам) настанови. Пояснення, як правило, завершував напівжартіливим запитанням: «Understand?». А у відповідь традиційно лунало: «Understand, Андрію Володимировичу!». Тож з часом у футбольному клубі це англійське слово асоціювалося в усіх зі мною. Потрапивши до війська, я взяв його собі за псевдо – «Understand».

Вже майже впродовж чотирьох років нині старший сержант Хомулко служить на посаді фельдшера евакуаційного відділення медичної роти 100 омбр. Разом зі своєю «Сталевою Соткою» дотепник-«Understand» пройшов бої на Лиманському, Покровському, Торецькому, Костянтинівському напрямках.

Чоловік зізнається, що чимало моторошних травм йому доводилося бачити і впродовж 18-ти років роботи на «швидкій». Але чітко вказує на одній дуже суттєвій відмінності того досвіду від фронтової медицини.

«Там ти просто концентрувався на наданні людині медичної допомоги. Ніякі «ба-бах» довкруж тебе не відволікали», – говорить він.

До речі, пан Андрій жартує, що потрапивши у 45 років до війська, він… пішов слідами сина Станіслава. Адже Хомулко-молодший свого часу закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного – і ще з часів АТО / ООС боронить Україну в лавах ЗСУ.

Натомість донька Андрія Володимировича, Христина, обрала якраз «батьківський» шлях – дівчина є студенткою-другокурсницею медичного вишу, навчається у Тернополі.

Тим часом в Луцьку на пана Андрія з нетерпінням чекає кохана дружина – Наталя Іванівна.

А ще у нашого героя є 76-річна мама, Неля Василівна:

«Живе в селі. Хазяйнує. Тримає качок – чекає, коли син приїде у відпустку. Кажу: «Мамо, порубайте їх!». А вона відповідає: «Ні-ні, – коли приїдеш, бо ж то для тебе!». Відчуваю, що буде, як минулого разу: півтора року качкам було, коли рубали», – з теплою усмішкою розповідає «Understand».

За роки служби фельдшеру евакуаційного відділення довелося побачити дуже багато драматизму. Скажімо, якось довелося надавати допомогу двом молодим бійцям-харків’янам, які підірвалися на протипіхотних мінах у Торецьку:

«Анестезіолог з травматологом «чаклують» над важчим, в якого травматична ампутація. А я працюю з легшим – обробляю рани, тампоную. Бо ж теж ноги порвані – «м'ясо шматками». І тут він мені каже: «Док, это ерунда! Вы бы видели, какое ранение у меня в прошлом году было!». А тим часом його побратим (з відірваною стопою!) вже розпитує у моїх колег: де можна буде пройти протезування і скільки часу це займе – бо ж треба якнайшвидше повертатися на фронт! – розповідає пан Андрій, і додає: – У такі моменти відчуваєш справжню гордість за цю країну і за цих людей».

Але й «ложку дьогтю» у цю «діжку» фельдшер «Understand» також додає:

«Буває, що привозять на «стабік» поранених бійців старшого віку. Дивишся на них і ловиш себе на думці: цьому дядьку вже б на березі ставочка з вудкою сидіти – а не за посадку воювати, – відверто ділиться думками медик «Сталевої Сотки». – А ось коли був у відпустці, був дуже неприємно здивований, навіть знервований. Бо проїхати містом просто неможливо! Так, є чимало жінок за кермом. Але є і такі хлопці дебелі, що він один ту посадку міг би тримати».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Полювання на «Ланцети» і Zala: як волинська бригада чистить небо від ворожих дронів (фото)
• Вміє і воювати, і рятувати: як колишній «беркутівець» став воїном волинської бригади (фото)
• Гармаші «волинської сотки» – в десятці найкращих артпідрозділів у січні 2026 року
• Волинська «сотка» отримала п'ять наземних роботів за «Е-бали»