«Це моя земля, я на ній виросла»: історія багатодітної родини переселенців з Херсонщини, які живуть на Волині
Багатодітна родина Швець із села Чорнобаївка Херсонської області понад рік живе в гуртожитку у селищі Сенкевичівка на Волині. Після обстрілів і окупації сім’я виїхала з прифронтового регіону, а вже на Волині чоловіка мобілізували.
Як розповіла Суспільному багатодітна мама Анастасія Швець, родина виховує трьох дітей і мешкає в кімнаті площею 24 квадратні метри, користуючись спільною кухнею та пральнею.
Зі слів жінки, родина виїхала 8 січня 2024 року. Будинок у Чорнобаївці залишився пошкодженим: без води, зірваними батареями та пробитим дахом.
«Летіло, вибухало, ми в кут забігли, нам скло по ногам і чоловік казав – Настя, давай виїжджаємо. Ми в двір боялись випустить дітей, там гради летять. Пил і газ пішов бо там в труби газові попали. Дирки в криші, а що ж толку сидіть з дітьми в тій хаті. Холод. Води немає, батерею зірвало», – розповідає жінка.
У Сенкевичівці Швецям надали кімнату в гуртожитку. Тут мешкають переселенці з різних регіонів – Донеччини, Луганщини, Бахмута, Авдіївки. Кухня в гуртожитку спільна – одна на 30 мешканців.
«У кожного фактично по одній поличці. В мене в основному в кімнаті все, жалко що працює тільки одна духовка. Але нічого, справляємось. У мене двоє маленьких – одній два роки, іншій сім місяців, вона ще на грудному вигодовуванні», – говорить жінка.
Дворічна донька Маргарита народилася в Херсоні – під час обстрілів.
«В нас поряд навіть приліт біля пологового будинку. Там небезпечно, ходили в укриття. Діти народжуються там, я по новинах читаю», – згадує Анастасія.
Молодша донька Ілона з’явилася на світ уже на Волині, в Луцьку. Старшому синові Артуру – 10 років. Хлопчик навчається в Сенкевичівській школі та відвідує музичну школу, де грає на духовому інструменті.
«Тут добре, але мені не вистачає бабусі, бо вона там, а мені з нею було дуже добре. Я ходжу в Сенкевичівську школу, там добре, не б’ються, я там гарно вчуся і все», – каже Артур.
Після переїзду на Волинь чоловіка Анастасії мобілізували.
«Ми тільки приїхали – і йому одразу дали повістку. Дали трохи часу побути з нами, і все. Це було дуже важко», – розповідає жінка.
Зі слів жінки, він служив на гарячих напрямках – у Часовому Яру, Торецьку, Дружківці. Через умови служби та відсутність нормальної гігієни у чоловіка виникли серйозні проблеми зі здоров’ям – фурункульоз, лікарі говорять про сепсис шкіри голови.
Під час служби чоловіка Анастасія народила третю дитину й виписувалась із пологового сама.
«Я вийшла з дитиною сама, викликала таксі, приїхало таксі до мене в пологовий, я вийшла зі сльозами – чоловік в Дружківці, якраз в той день, який я народжувала він був на позиції. Я пишу, що я народила, а йому навіть повідомлення не доходить», – каже вона.
Нині чоловік уже з родиною, але має проблеми зі сном.
Попри відносний спокій на Волині, родина мріє повернутися додому.
«Це моя земля. Я там виросла, там мої батьки. Вони не знають, як росте моя донька – бачать її лише по відео. Бабусі 87 років, я просто хочу її обійняти. Вона вже не може виїхати», – каже жінка.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.