Один запис у трудовій: лучанка понад пів століття працює водійкою тролейбуса (відео)

У трудовій книжці лучанки Євгенії Баранек – лише один запис. Уже понад пів століття вона працює водійкою тролейбуса в Луцьку й зізнається: без цієї роботи себе не уявляє.

Про це йдеться у сюжеті ТРК «Аверс».

До тролейбусного депо жінка прийшла ще у 1974 році. Перший самостійний виїзд на лінію запам’ятала на все життя – тоді їй було лише 18 років. Хвилювання, відповідальність і усвідомлення того, що відтепер відповідає не лише за машину, а й за пасажирів, стали визначальними.

Бути водієм було її мрією з дитинства. Каже, ще до школи відповідала всім просто: «Хочу бути шофером». А остаточно переконалася у виборі професії, коли вперше побачила жінку за кермом тролейбуса.

За десятиліття роботи пані Євгенія навчилася «читати» людей. Вона знає постійних пасажирів в обличчя, пам’ятає, хто на якій зупинці виходить, і відчуває настрій міста через салон тролейбуса.

Каже, за роки змінився і ритм руху, і ставлення на дорогах – працювати стало складніше. Та найбільше закарбувався в пам’яті початок повномасштабної війни: місто стало тихішим, люди – замкнутішими, а поїздки часто проходять у мовчанні.

Особливо важко, зізнається жінка, коли тролейбус їде повз траурні процесії.

«Хоч не хочеш – а воно стискає всередині», – каже вона.

Нині пані Євгенії 69 років, і вона досі виходить на маршрут. Для неї тролейбус – не просто транспорт і не просто робота. Це справа життя, яку вона щиро любить і якій ніколи не зраджувала.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• «Шофер має елегантно виглядати, а не тако собі»: водійка автобуса з Волині (відео)
• «Я просто люблю їздити»: як волинянка з далекобійниці стала першою водійкою маршрутки у районі