Рожеві хрести з льоду й штовханина за воду: як на Волині відзначали Йордан сто років тому
Державний історико-культурний заповідник «Стародавній Володимир» оприлюднив унікальну світлину 1920-х років, зроблену на річці Луга.
На фото – діти з родини Шуровських під час святкування Йордану. Світлина зберігається в родинній колекції Ганни Матвійок-Шуровської.
Разом зі знімком у заповіднику нагадали про маловідомі та нині майже забуті традиції святкування Водохреща, яких дотримувалися на Волині.
Зокрема, у день Йордану та протягом тижня після свята суворо заборонялося прати в річках. Наші предки вірили, що освячена вода очищена від нечистої сили, а поки люди не турбують річку, «нечисть мерзне на березі».
Чоловіки вирізали в льоду хрестоподібну ополонку, поруч ставили крижаний хрест і навіть «престол» з льоду, який прикрашали хвойними гілками. Льодовий хрест поливали буряковим квасом, через що він набував рожевого відтінку й особливо ефектно виглядав у сонячну морозну погоду.
На Водохреще готували так звану голодну кутю – без масла та додаткових інгредієнтів. Дівчата ж вмивалися йорданською водою, попередньо кидаючи в неї калину або власні коралі – вірили, що це додасть краси та здоров’я.
Серед народних прикмет – гавкіт собак у ніч на Водохреще вважали знаком рибного року, а зоряне небо – провісником щедрого врожаю ягід і грибів.
Біля річок траплялися навіть жартівлива штовханина, адже вважалося: хто першим набере освячену воду, той буде багатим і здоровим увесь рік.
Церковна процесія від храму до річки об’єднувала всю громаду, а деякі сміливці купалися в ополонці, вірячи в цілющі властивості води. Затяті рибалки ж нишком ховали у воді снасті – «на добрий кльов».
У заповіднику зазначають: ці традиції є важливою частиною нематеріальної культурної спадщини Волині, яка допомагає краще зрозуміти світогляд і побут наших предків.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.