На варті здоров’я: як медсестри амбулаторії на Волині замінюють цілий штат лікарів
У центрі Троянівки красується простора амбулаторія ЗПМС, збудована за кошти Світового банку й відкрита у 2021 році. Та попри сучасні можливості закладу, вже три роки тут немає сімейного лікаря.
Раз на тиждень у село приїздить команда фахівців Маневицького центру ПМСД, щоб надати медичні послуги жителям старостинського округу. Щоденно ж на варті здоров’я людей стоять дві медсестри – Леся Мартинюк (на фото) та Яна Романюк. Саме до них найперше поспішають селяни зі своїми проблемами й болями, пише «Нова доба».
У Троянівській амбулаторії ЗПСМ обслуговуються до двох тисяч людей. У сільському медзакладі є все – просторе приміщення, обладнання, службове житло. Є турботливі й досвідчені медсестри. А от сімейного лікаря – нема…
Жителька с. Черськ, медична сестра Леся Мартинюк зітхає:
«Хотілося б, щоб був свій лікар… Але молодь у село працювати не йде. Перспективи тут немає, всі хочуть у місто. Хоч для лікаря тут пропонується і житло, і всі умови… А ми мусимо працювати поки так, як є…».
Леся Степанівна – не просто фахівчиня, а справжня опора людей. У серпні виповнилося вже сорок років відтоді, як вона почала свій професійний шлях в медицині. Після медучилища працювала у Луцьку, в пологовому відділенні, а вже 26 років як повернулася в рідні краї. Спочатку була медсестрою на невеличкому медпункті в Троянівці, потім – в амбулаторії, розміщеній у спальному корпусі Троянівського ліцею, а з 2021 року – у новому приміщенні амбулаторії ЗПСМ.
У закладі є два кабінети сімейних лікарів, маніпуляційна, прививочна, гінекологічний кабінет, обладнання для ЕКГ, окреме приміщення й устаткування для лабораторії, реєстратура. Але… працювати там нікому. Аналізи крові, сечі та на холестерин медсестри роблять самі, а інші дослідження потребують фахівця.
Лікарі приїжджають раз на тиждень, чергуючись. Приїздять різні сімейні лікарі, бо місцеві жителі уклали декларації з різними фахівцями; бувають також педіатр і лаборант. Педіатра Ігоря Халика, який частенько навідувався до Троянівки, кілька місяців тому мобілізували до ЗСУ.
До амбулаторії звертаються не тільки мешканці Троянівки, а й жителі Майдану, ст. Троянівка, Черська, Бережниці, інколи й Градиська; приходять також внутрішньо переміщені особи. ФАПи в селах майже всі закриті – працює лише той, що у Черську.
Леся Степанівна пригадує, що коли прийшла працювати в Троянівку, у селі стабільно налічувалося по два десятки дітей до року. Цьогоріч же народилося лише двоє малюків. Село старіє. Найбільше діток з’являється у Бережниці.
Працює жінка в амбулаторії на пів ставки. Ще одна медсестра – Яна Романюк – на повній ставці. Раніше був і лаборант на пів ставки, але звільнився.
Леся Мартинюк і серце послухає, і тиск виміряє, і уколи зробить. Часто приймає пацієнтів у себе вдома, виїжджає на виклики. Коли хтось має алергію, коли дитина захворіє, коли старенькому важко підвестися з ліжка – дзвонять найперше до неї.
Спілкуючись із місцевими жителями, тільки й чую: «Потрібен лікар у селі». Бо їхати щоразу до Маневич – не вихід: далеко, дорога погана. Маршрутка ходить раз на день – вранці поїхав, а в обід треба вже повертатися.
У селі з усмішкою згадують і кумедні випадки. Якось чоловіка з Троянівки, котрий жив сам і просто переохолодився, вже збиралися хоронити. Або історію про бабу Лисаветку, яка впала під ліжко. Бабусі Феня й Олянка вирішили, що вона померла, поклали її на ліжко, взялися воду гріти, аби покійницю обмити, ще й бабу Зіньку покликали. А та бабця – взяла та й заворушилася. Нікого з них уже немає на світі, а цей випадок у Троянівці й досі пам’ятають.
За всі роки роботи медсестрою Леся Мартинюк бачила багато: важкі травми, інсульти, раптові пологи, чимало випадків не стираються з пам’яті. Якось в амбулаторії передчасно народилася двійня у породіллі з Бережниці – щоправда, не на зміні Лесі Степанівни, бо тоді вона була на курсах.
«Мої син та дві доньки в медицину не пішли, але консультації по медицині дадуть усі: і тиск поміряють, і таблетки порадять», – усміхається жінка, яка вже має семеро онуків.
Вона сумлінно трудиться в амбулаторії, мріючи, що сімейний лікар таки приїде сюди працювати – і залишиться.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.