Квіти у садибі вчительки на Волині розцвітають навіть у грудні, нагадуючи їй про учнів
У невеликому селі Скригове та в його околицях, далеких від центральної садиби своєї Мар’янівської територіальної громади Луцького району, навесні, влітку та восени гарно, наче в великому квітнику. Дух перехоплює, настільки теплої пори тамтешні луги пахнуть польовими, а клумби перед хатами – барвистими пелюстками.
А у місцевої вчительки Валентини Сусь цими грудневими днями особливо пишно розцвів морозник. У садибі Валентини Петрівни квітів – не порахувати: улюблениці жінок – троянди, екзотичні юки, а наймиліші – ті, серед яких зростала, – нарциси, жоржини, чорнобривці, ромашки, тюльпани, айстри… Серед них хата Сусів із весни до осені бачиться раєм, а багато-багато з них нагадують пані Валентині, яка донедавна працювала вчителькою початкових класів Скригівської гімназії, про її колишніх учнів.
Про це пише газета «Волинь».
Зазвичай на свято першовересня та останнього дзвоника малеча приходила до школи з настільки великими букетами для своєї наставниці, що за ними ледь були видні дитячі личка. На довгу та добру згадку про чудесне спілкування та своїх найдорожчих мами дарували вчительці в горщиках орхідеї (вони на підвіконнях саме випускають пагони на цвіт), герань, крокуси…
Маленька хатня крихітна юка від Юрка Якимчука за 15 років розрослася деревом, що торкається стелі, а корінець морозника, що його своїй шкільній мамі приблизно стільки ж літ тому подарувала на одне зі сокровенних свят Наталочка Голуб, квітує на галявинці під хатою навіть найбілішої, найхолоднішої зими.
«Сьогодні Наталія – вже мама дворічної донечки Надійки й дружина її татуся-воїна Петра Кратюка, а я не забуваю її, першокласницю, старанною, дуже охайною та спокійною, – дорожить спогадами освітянка й теж разом із чоловіком, ексдиректором Скригівської гімназії Володимиром Сусем, чекає з війни сина Петра.
Петро Володимирович на війні – не новачок! Був на фронтах АТО до повномасштабного москальського вторгнення, а цьогоріч, 1 вересня, пішов боронити країну, будучи працівником карного розшуку відділення поліції №2 (м. Горохів) Луцького районного управління поліції ГУНП України у Волинській області в званні майора.
«У мене все добре!» – так зазвичай відповідає на питання батьків та дружини Наталії, розпитуючи натомість усе-все, чим кожного дня живуть вони, шестирічний синочок Тимур та донечка Сашуня, якій лише рік і три місяці.
Петрова сім’я та сім’я доньки Валентини Петрівни та Володимира Аркадійовича – Наталки, дуже люблять гостини в батьків у мальовничому Скриговому. В отчому домі всім завжди мирно від їхньої мудрості та духовної щедрості й приємно від родинних гараздів.
…А морозник від Наталки Голуб (Кратюк) мало-помалу розростається під вікнами скригівських господинь. Найперше пані Валентина поділилася ним із сусідкою Євгенією Харків, колишньою колегою-освітянкою, дружиною легендарного вчителя-воїна-атовця світлої пам’яті Михайла Харківа на псевдо «Ураган». Біля її оселі кущик заквітував саме напередодні четвертої річниці, як Михайло Васильович відійшов у засвіти.
«Просимо в Бога одного – закінчення війни. Вже багато наших учнів через неї передчасно відійшли в засвіти… Хіба таке горе може бути чужим?» – сумують жінки.
А про морозник жартують із неймовірною любов’ю до освітянського покликання: «Такі дивовижні квіти повинні цвісти і у квітнику, і в душі кожного вчителя!».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.