Поділитись:

Біг на руках та сходження на Говерлу у капцях: волинянка веде блог про спортивні челенджи

Неділя, 07 грудня 2025, 19:27
Біг на руках та сходження на Говерлу у капцях: волинянка веде блог про спортивні челенджи

Волинянка Вікторія Струсь веде блог, у якому показує як долає спортивні випробування. Найдовша пройдена дистанція – 70 кілометрів у горах, яку дівчина пройшла за 16,5 годин у звичайнісіньких капцях.

Суспільному блогерка розповіла, що ніколи не займалася бігом професійно, але півтора року тому вперше спробувала трейлові змагання і відтоді «закохалася у біг».

«Мама дуже хотіла мене віддати на танці, а я подивилась, що Спанч Боб займається карате. І думаю: "О, я теж буду займатися карате, як мій кумир дитинства". І пішла. Мені дуже пощастило, бо був чарівний тренер. Він мені прищепив любов до спорту», – каже Вікторія Струсь.

Біг на руках та сходження на Говерлу у капцях: волинянка веде блог про спортивні челенджи

Пізніше пробувала інші види спорту: волейбол, плавання, легка атлетика. Але, зізнається, ніде довго не затримувалася. У 15 років разом з мамою пішла у зал і відтоді не пропустила жодного тренування.

«Я думаю, як то можна цікавіше пробігти ті 20 кілометрів, ніж просто по асфальту? І щось вигадую. Це не просто інтерес, а перевірка власних можливостей», – каже Вікторія Струсь.

Одним із найважчих випробувань, пригадує, був з проходження кілометра на руках. Спочатку планувала п'ять, але тренерка відмовила.

«То було тому, що я на той момент не могла бігти, і мене крутило. Думаю, ні, ну я хочу щось таке цікавеньке зробити, щось таке зняти прикольне. До того я рік вчилася на руках ходити й думаю, якось потихеньку, помаленьку, поступово та й прийду», – розповідає.

Біг на руках та сходження на Говерлу у капцях: волинянка веде блог про спортивні челенджи

Наступного ранку Вікторії було боляче дихати, обличчя два дні було набрякле, через підвищений прилив крові до мозку. Тому вона закликає такого не повторювати.

Найекстремальнішим досвідом називає пробіжку, що тривала з ночі до світанку. Каже, це було найстрашніше, що траплялося в її житті. Рух починала з Ківерець, мала добігти до Рожища.

«Мене напевно, вночі панічна атака накрила, коли я до бабусі прибігла. Перше, що темно, друге – комендантська, мене можуть і зловити. І третє, їздять машини. А я побачити їх взагалі не очікувала, тому що то забута дорога, якою, в принципі, вдень майже ніхто не їздить, а тут вночі», – додає вона.

Біля Рожища планувала побачитися зі знайомим і зустріти схід сонця. Та вибігши з лісу, додзвонитися не вдалося.

«Я хотіла отак під деревцем сісти, закутатися і чекати світанку, тому що я не хотіла вже добігати. Та мені лишалося десять кілометрів. Я думаю: "Ні, Вікторія, давай, ти сильна, ну куда ти, під деревом сядеш, ти вночі задубієш, а ранок ще холодніший". Я побігла. По дорозі на мене ще напали нічні собаки. Я від них тікала», – згадує Вікторія Струсь.

Біг на руках та сходження на Говерлу у капцях: волинянка веде блог про спортивні челенджи

Прибігши до будинку бабусі, зробила двогодинну перерву на сон і побігла далі. Це виявилося великою помилкою, визнала бігунка, бо після забігу отримала найбільшу травму, синдром іліотібіального тракту.

«У мене це сталося, тому що я дуже сильно перенавантажила ногу. Коли бігла вночі, я відчувала біль, але я подумала: болить, переболить. Біжимо далі. Я слабак чи що? А так не можна, треба чути своє тіло, свій організм, знаки, які він дає. І я зупинилась тільки тоді, коли мене вже почало нудити від болю», – пояснює бігунка.

На Говерлу дівчина вирішила піднятися у капцях.

«От ви питаєте, чого такі челенджи? Приходить до мене тато, каже: "Вікусь, я ніколи не був на Говерлі, піднімемося зі мною". Я думаю: "Клас, але просто піднятися, то буде нецікаво, так всі роблять"», – додає блогерка.

Ділитися у соцмережах досягненнями, каже надихають підписники. Від них часто отримує повідомлення, що вона їх мотивує та заряджає. Додає, для цього і знімає себе.

Біг на руках та сходження на Говерлу у капцях: волинянка веде блог про спортивні челенджи

«Зараз я готуюсь до 12-годинного бігу. Хотілось би виконати норматив майстра спорту. Я дуже вірю в те, що в мене це вийде. Тренуюсь зараз з розумом. Я дуже поглибилася взагалі в цей процес бігу: періодизація тренувань, різні типи бігових тренувань», – сподівається вона.

Крім активного спорту, Вікторії Струсь подобається писати. Поезію пробувала писати з третього класу, брала участь на олімпіадах з мови та літератури.

Біг на руках та сходження на Говерлу у капцях: волинянка веде блог про спортивні челенджи

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Надрукувати
мітки:
коментарів