Сільський вчитель із Волині вирощує жито, яке скуповують пекарні по всій країні
Волинянин із села Бихів, що на Любешівщині, Олег Литвинчук – людина, для якої земля давно стала не просто роботою, а покликанням.
Уже понад 30 років він обробляє поля й водночас викладає у місцевому ліцеї, поєднуючи дві справи, які любить із дитинства, пише видання «Нове життя».
Його шлях у сільському господарстві почався ще змалку, коли допомагав батькам по господарству. Особливо в пам’яті залишився момент, коли родина придбала перший трактор на початку 90-х. Саме тоді він і відчув, що поле – це місце, де хоче бути все життя.
«Я любив спостерігати, як земля відкривається під плугом – тоді й зрозумів, що робота в полі – моє», – пригадує Олег.
Серйозно працювати на землі він почав близько трьох десятиліть тому. Бачачи, як навколишні ділянки пустіють і заростають чагарниками, вирішив братися за справу сам. Частину землі родина мала, ще частину він узяв в оренду та на торгах. Так і сформувалося сьогоднішнє господарство – близько 200 гектарів із житом, тритикале, вівсом, гречкою, соєю та горохом. До речі, горох цьогоріч він посадив уперше й був приємно вражений урожайністю.
Олег переконаний: жодна культура не росте сама по собі – потрібні знання, аналіз ґрунту, правильна технологія та щоденна праця. У господарстві його підтримує родина: разом шукають інформацію, вивчають техніки вирощування та планують посіви.
«Щоб щось виросло – треба працювати і не боятися вчитися нового», – говорить аграрій.
Одним із найбільш пам’ятних моментів він називає перші сім гектарів жита, які засіяв власним трактором. Тоді хвилювання було неабияким, але врожай порадував – і це тільки зміцнило бажання продовжувати справу.
Сьогодні його жито охоче закуповують малі пекарні з різних областей – від Волині, Львівщини й до Чернігівщини. Попит лише зростає, адже люди прагнуть натурального, ароматного, домашнього хліба.
Робочі дні аграрія починаються на світанку й закінчуються далеко за обрієм. Особливо влітку, коли практично весь час минає на полі. Взимку і в навчальний період роботи менше, але цикл землеробства триває без пауз – від осені до осені.
Цьогоріч Олег засіяв 60 гектарів озимини. Кожного разу, дивлячись на поля, усвідомлює: земля – це не просто ресурс, а частина життя, яка вчить терпіння, відповідальності й дарує радість від результату.
У своїх мріях він чесний і простий: мир і перемога для України, повернення захисників додому. А ще – маленька професійна мрія: наступного року спробувати виростити озимий горох.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.