Вчителька з Волині відтворює давній весільний обряд «відспівування сиру» (відео)
У селі Межисить, що на Ратнівщині, живе жінка, яку односельці називають душею громади та берегинею давніх традицій. Валентина Панасюк-Приймачук усе життя присвятила дітям, музиці й українським традиціям.
Про це йдеться у сюжеті телеканалу «Аверс».
Ким бути, вона знала ще зі школи. Навчалася відмінно, а коли подала документи до хорового відділу училища, викладачі дивувалися: «З такими оцінками – і на спів?» Та Валентина Іванівна просто відповідала: «Хочу співати і вчитися».
Після училища працювала у місцевому будинку культури, згодом закінчила Рівненський педінститут і вчителювала. Каже, що робота з дітьми – це справа, у яку вкладала душу.
У школі вона не просто вчила співу – запалювала іскру. Разом із дітьми готувала концерти, костюми, сценарії, возила вихованців на мистецькі конкурси. Для неї музика – не розвага, а мова душі.
«Душу віддавала я дітям», – каже Валентина Іванівна.
Окрім педагогічної праці, жінка все життя дбала про збереження місцевих звичаїв. Її давня мрія – записати театралізовану постановку про волинське весілля, зокрема маловідомий обряд «відспівування сиру».
Пані Валентина розповідає, що колись, коли молодий приходив до молодої, за стіл сідали всі гості. До хати заходили «запоріжці» – веселі чоловіки, які забирали сумку з харчами. У ній обов’язково мав бути сирок – саме через це обряд отримав свою назву.
«Такі пиріжки сушені, жовтенькі, як у печі спечеш, – от і “відспівування сиру” називали», – усміхається жінка.
Учасники весілля співали традиційні пісні:
«Ой добрий вечур, добрії люди! Що ми хочемо, чи тоє буде? Ой чи нам буде сирець біленький, ой чи нам буде хлібець м’якенький?»
Для мешканців Межиситі Валентина Панасюк-Приймачук – берегиня пісні, традицій і дитинства, до якої завжди повертаються її колишні учні.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.