Численні порушення норм: чи насправді безбар’єрна відреставрована «Батьківщина» (фото)

Автор: Альона Бєлова |
П'ятниця, 26 вересня 2025, 17:58

В кінці серпня у Луцьку в реконструйованому кінотеатрі «Батьківщина» урочисто відкрили новий бізнес-простір. Як було анонсовано, приміщення відреставровано відповідно до норм інклюзивності та адаптивності. Ветерани з ампутаціями перевірили, чи насправді це так.

Тестування бізнес-простору ініціював ветеран, громадський активіст і голова ГО «Зруш скелю» Євген Сивопляс. Окрім нього до тестування долучилися: ветеран Олександр, представники ГО «Просторовий рух», начальник управління капітального будівництва Василь Ліщук, дизайнерка простору Людмила Міськів та представники підрядника, який виконував роботи.

На місці побували журналісти сайту новин Луцька та Волині «Конкурент».

Розпочали тестування з вхідної групи закладу. Першим бар’єром стало ненормативне пониження тротуару до дороги поруч із ґанком.

Представник підрядника Тарас розповів, що пониження зберегли, бо воно було там ще до реконструкції будівлі, в ході робіт його тільки трохи оновили. Окрім цього там немає пішохідного переходу.

На питання активістів, для чого тоді лишали ненормативне пониження, яке веде просто на дорогу – відповіді надати ніхто не зміг.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що не так із мільйонним ремонтом кінотеатру «Батьківщина» у Луцьку

Перед сходами ґанку є тактильна смуга, яка розташована згідно державних будівельних норм, але не контрастує з бруківкою. Самі сходи не мають маркування, як того вимагається. Також, як зазначив Сивопляс, сходи небезпечні через виступ за підсходинку. Олександр пояснив, що людина з ампутацією, піднімаючись такими сходами, чіпляється носком протезу за цей виступ і падає.

Окрім цього, будівельні норми передбачають встановлення додаткових поручнів, коли ширина сходів перевищує 2,5 метри, але наразі їх тут немає. Ветеранів запевнили, що їх встановлять пізніше – після того, як піднімуть дорогу врівень з пішохідною частиною.

Бокові поручні мають наклейки зі шрифтом Брайля.

Виявилось, що пандус біля входу також має свої недоліки. Його ухил на початку складає 2,6° та 3,7° – в кінці, що в межах норми, проте посередині підйому кут сягає 7,1°, що вже є перевищенням норми приблизно на 2 градуси.

Також норми вимагають розміщення поручнів у 2 рівні на висоті 0,7 та 0,9 м, тоді як поручні вздовж пандуса до входу «Батьківщини» – на висоті 0,8 і 1 метр.

Євген Сивопляс звернув увагу на те, що навіс над ґанком не закриває сходи, хоча, згідно з нормами інклюзивності, мав би.

Перед входом розташована ще одна тактильна смуга у вигляді окремих зрізаних конусів, але вони вже потребують корекції, бо почали відклеюватись.

Маркування вхідних дверей нині немає, як і табличок з інформацією про будівлю.

За словами Василя Ліщука, зовнішні та внутрішні таблички ще мають закупити й невдовзі вони з’являться.

«Інформація на табличці має бути продубльована шрифтом Брайля та розміщена праворуч від входу», – зауважив Сивопляс.

У відповідь на це Людмила Міськів сказала, що 90% людей з порушеннями зору не знають шрифту Брайля.

Активіст наголосив, що табличка відповідно до норм повинна бути.

«Мені важливо маркування дверей зробити, а це потім, коли установа запрацює, якщо адміністрація погодить», – каже дизайнерка.

Ще одною перешкодою є пороги висотою від 1 до 3 сантиметрів, які тестувальники зустріли як на вході до будівлі, так і всередині.

Всередині простору увагу привернули темно-зелені вказівники, які не завжди контрастують з кольором стелі або стін. Ветерани пояснили, що це може ускладнювати сприйняття людям з порушеннями зору, тому треба було б зробити ці таблички контрастними.

Стійка рецепції в холі має два рівні, як передбачено нормами, проте у нижньому – немає ніші для ніг, щоб людина, яка користується колісним кріслом, могла комфортно наблизитись та отримати необхідну інформацію.

У бізнес-просторі є універсальна гігієнічна кімната, зокрема для людей з інвалідністю. Вона обладнана унітазом, поручнями, тримачами для милиць, пеленальним столиком і дзеркалом важільного типу.

Як відзначив Сивопляс, раковина, тримачі милиць, дозатор для мила, диспенсери для паперу та серветок розміщені на нормативній висоті.

З його слів, ще треба відкоригувати розміщення дзеркала, щоб людина могла себе краще бачити з положення сидячи. Через великі розміри раковини, кран знаходиться далі, ніж мав би бути, а її розташування заважає маневруванню на колісному кріслі біля унітазу.

Також активісти звернули увагу, що на першому поверсі відсутні внутрішні тактильні таблички, дверні ручки не контрастують із лиштвою, а колони не мають маркування. Усе це створює перешкоди для орієнтування в просторі людям з порушеннями зору.

Внутрішній пандус, який веде до основного залу – нормативний, має кут ухилу 3,7°.

Також у залі є ліфт та піднімальна платформа для людей на колісному кріслі, але протестувати їх не вдалось. Як пояснив Ліщук, зараз приміщення ще не здане в експлуатацію, немає людини, яка буде займатись обслуговуванням цих механізмів і тому нема кому показати їх в дії.

Серед інших порушень норм Євген Сивопляс відзначив відсутність маркування сходів і нормативних поручнів у всьому просторі.

Вздовж сходів, які ведуть на другий поверх, поручні є тільки з одного боку.

На другому поверсі розміщуються офіси, біля яких є інформаційні таблички зі шрифтом Брайля.

На завершення тестування Василь Ліщук запропонував організувати додаткову зустріч, щоб обговорити всі зафіксовані порушення та разом шукати шляхи їх усунення.

«Найбільша проблема в тому, що недостатньо залучають громадські організації, які знаються на розвитку безбар’єрного простору та державних будівельних нормах "Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення". Через це проектувальник, підрядник, дизайнер допускають помилки – нема кому перестрахувати їх на рівні відповідності нормам», – пояснює голова ГО «Зруш скелю» Євген Сивопляс.

Ветеран Олександр після цього додав:

«Людей з інвалідністю потрібно залучати для таких проектів, які самі на собі можуть перевірити цю бар’єрність. Тому що громадські активісти не знають тих тонкощів, на які можуть вказати люди з малою мобільністю».

Підсумовуючи, Сивопляс зазначив, що за наявних фінансових можливостей, можна було досягнути максимального рівня доступності, попри це проектантам та виконавцям не вдалося реалізувати інклюзивність у цьому просторі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: