«Якщо вижив, значить ще щось не доробив»: поранений на війні волинянин відновлюється у Луцьку (фото, відео)

40-річний волинянин Устим Синельник – один із бійців, які нині відновлюються після поранень і ампутацій у медичному центрі реабілітації учасників бойових дій Луцької громади. У боях на Сумщині захисник втратив частину стопи.

Суспільному боєць розповів: вижив завдяки побратимам і власній наполегливості.

«Я ще молодий, я ще хочу жити»

Устим Синельник народився і виріс у селі Тишковичі біля Нововолинська. До повномасштабного вторгення працював у столичному університеті імені Тараса Шевченка, обслуговував копіювальну техніку. До війська чоловіка мобілізували в січні 2025 року. На передову солдат потрапив у березні.

«Я задаю собі питання, якщо я вижив... Значить ще в цьому світі щось не доробив», – ділиться військовий і пригадує: подвійне поранення отримав 24 травня під час наступу росіян біля села Юнаківка Сумської області.

«Я біг ззаду бліндажа, хотів закинути гранату і відчув, що по нозі, щось прилетіло. Обертаюся у мене вже нога звисає, було кульове поранення, перебита стегнова кістка. Потім я відповз, наклав собі турнікет. Побратими допомогли, в більш безпечне місце затягнули. На евакуацію треба було йти 3 кілометри. Мене вели, потрібно було одне місце перебігти дуже швидко, щоб сховатися від дронів і я на щось наступив. Казали, що це не розірваний снаряд», — розповів військовий.

Внаслідок вибуху Устим втратив частину стопи на лівій нозі. Каже: мріє відновити ногу, навчитися ходити самостійно та створити сім’ю. «

Я ще молодий, я ще хочу жити», – додає чоловік.

Реабілітація і перші успіхи

Зі слів військового, коли прийшов до тями у лікарні, зрозумів, що його життя зміниться докорінно. Зізнається: відновлення далося важко.

«Проводила зі мною лікування молода дівчина. І коли вона мені дала деякі вправи, то я зрозумів, що в мене взагалі нічого не виходить. Тоді я так закрився, два дні просто лежав, – пригадує Устим. – Думав все, капєц, я не ходячий. Але потім я знову почав ходити в спортзал. І в мене все більше і більше почало виходити. І мені легше стало».

В медичний центр у Луцьку боєць потрапив, коли міг пересуватися лише на кріслі колісному. За 9 днів активних занять із реабілітологами зміг стати на обидві ноги.

«В перші дні було важко. Тому що я знав, що мені потрібно хоча б стати на милиці. А коли почав вставати, я взагалі, вставав, метр проходив і у мене одразу голова починала крутитися і відразу зникала енергія з організму, я навіть непритомнів. Тому, це найважче було, стати на ноги і тримати баланс тіла», – розповідає поранений.

Зі слів фізичного терапевта Юрія Мулька, повноцінно рухатися Устим зможе, коли отримаd протез.

«Це тяжка праця. Потрібно постійно працювати, не покладаючи рук», – говорить фахівець.

Окрім постійних занять з фізичним терапевтом Устим також займається адаптивним волейболом. Каже: відчуває, що завдяки спорту відновлює, не лише тіло, але й душу.

«Коли він (Устим) приїхав на тренування, він ще був у кріслі колісному. Мене захоплює його сила волі, тому що видно, що йому складно, але він ніколи цього не покаже. Його сила волі, міцність духу – це щось неймовірне. Він заряджає не тільки мене, як тренера, але й хлопців», — ділиться тренерка з адаптивного волейболу Анна Галицька.

Після відновлення, каже ветеран, планує здобути професію і здійснити мрію – одружитися: «Хочу знайти класну дівчину. Зустрічатися і створити сім’ю. Це дуже велике бажання».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Після 2 років полону: у Луцьку зустріли військовослужбовця Михайла Шостака
• У Луцьку зустріли воїна Кирила Вєтрова, який два роки був у полоні
• «Вареники наліплені, борщ зваримо»: на Волині зустріли звільненого з полону бійця (фото)