Діамантове весілля: на Волині подружжя живе разом понад 60 років
Омелян Федотович та Надія Калениківна Горкуші із Чарторийська цьогоріч у жовтні відзначатимуть 61-у річницю подружнього життя, а саме діамантове весілля.
Про це пише «Нова доба».
На рушничок щастя вони стали в далекому 1964 році. Обоє, як то кажуть, бідові: він – сирота, вона – із трирічного віку виросла без батька.
«Із нашої сім’ї у шість людей в 1946 році залишився лише я із 15-річною сестрою. Мені на той час шість років виповнилось. У 1944 році фашисти вбили батька. Розказували, що біля нашої хати їхні танки стояли, тож наказали, щоб ніхто із будинку не виходив. Батько того дня на роботу пішов, і ввечері його мати вже вбитим знайшла. Того ж року померла старша сестра, а через два роки загинув старший брат і матір, не скажу точно хто їх вбив, – вертається в минуле Омелян Федотович.»
Глядіти племінників із Луцька приїхала тітка, яка й оселилась у їхній хаті.
«Вона була доброю, не ображала нас. Сестра через два роки вийшла заміж, а тітка Лукерія виростила мене. Заміж вона так і не вийшла. Прожила більше дев’яносто років, ми догледіли її до смерті», – згадує Омелян Федотович.
Закінчивши семирічку, Омелян подався на заробітки на Дніпропетровщину – трудився різноробочим на будівництві. Перед армійською службою, на яку пішов двадцятирічним, встиг і в колгоспі попрацювати, й будівельником в Казахстані. В колгоспі, хоч і недовго, трудився в МТС із товаришем, той і навчив його водити трактор, навички згодились, під час армійської служби їздив на машині. Водійське посвідчення отримав вже згодом.
Його подружня доля чекала в рідному селі. З Надією разом виросли, знав, що батька дівчини у 1945 році забрали на шахти в Караганду (можливо й вислали – авт.). Там він і згинув. Скільки рідні не писали, аби дізнатись про нього, та так і не мали ніяких новин. Надійка після закінчення школи пішла у Ківерці навчатись на продавця і незабаром працювала у рідному селі в магазині.
Через рік зустрічей одружилися. Традиційно весілля гуляли після збору урожаю – 10 жовтня, із сотню гостей запросили з двох сторін. Відразу ж і повінчалися.
«Я непартєйний був, то заборони ніякої не було», – каже Федотович.
Незабаром молодий господар взявся за будівництво власного житла. В колгоспі працював помічником, а згодом бригадиром, та в основному на тракторі – тридцять три роки їздив залізним конем. Перейшла працювати в колгосп і Надія – куховарила механізаторам. Раділо подружжя діткам – троє донечок виростали маминими помічницями. Як і всі тримали в селі господарку.
«Років п’ять лише як корову збули. Мав свій тракторець, і орав, сіяв, й косив сам. Та став зір гіршати, одне око взагалі не бачить, був у медиків, лікуюсь, побачимо що скажуть згодом», – розповідає мій 85-річний співрозмовник.
Пороз’їжджалися давно вже діти – одна донька на Хмельниччині, ще дві – у Вінниці та в росії проживають. Потішили п’ятьма внуками, двома правнуками. Навідуються в гості, щодня телефонують, кличуть жити до себе.
«Та куди ж ми з Надею з рідної хати? Вона – мої очі. У неї от ноги підводять, так шкода, що я не можу за кермо сісти, завезти її до церкви. В магазин ходжу, куплю що скаже, не забуваю й про улюблені її цукерки – беру м’якенькі, як от «Корівка»»,– говорить Омелян Федорович.
Разом вже шістдесят років подружжя.
«Не віриться, промайнули як одна мить. Звикли разом все робити, радитись. Було як і у кожній сім’ї: посварились – помирились. Дуже любили вдвох в ліс вибиратись по гриби. Надя завжди білих більше назбирувала, вона шустріша. А як вишивала! Он в хаті і її картини, і рушники, й серветки. Сорочку мені також вишила. У нас в одному місяці дні народження: 9 серпня мені 85 виповнилось, а 29 – дружину вітав із 83-річчям. А згодом, звичайно, із річницею весілля, ніколи не забуваю», – зізнається дідусь.
Переживає подружжя за двох онуків, які захищають нині Україну.
«Телефонують нам, і я дзвоню. Зрозуміло, що не розпитую нічого, то ж «воєнна справа», вони за наше здоров’я питають, а ми Господа просимо, щоб оберігав їх та усіх наших воїнів. Щоб скоріше в Україні мир настав», – промовляє Федотович.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.