Дискримінація незрячих? – у Луцьку пройшла нова хода безбар’єрності (фото)
У середу, 20 серпня, в Луцьку знову пройшли ходою безбар’єрності, яку організували громадські активісти ГО «Генерація успішної дії» спільно з активістом, ветераном Євгеном Сивоплясом. Захід присвятили темі доступності та викликів для людей із порушеннями зору.
Журналісти сайту новин Луцька та Волині «Конкурент» побували на місці подій.
До ходи долучились незрячі люди, ветерани, активісти громадських організацій «Зруш скелю», «Генерація успішної дії», «Захист держави», представниця Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Волинській області Юлія Спас, представниця Громадянського руху «Свідомі» Алла Надточій, т.в.о. начальника Управління містобудування та архітектури ОДА Наталія Грицаюк, поліцейські Департаменту головної інспекції та дотримання прав людини та небайдужі лучани.
Учасники із тростинами стартували від зупинки громадського транспорту «Там Там» та рушили проспектом Соборності. Першою невидимою перепоною для них стала відсутність направляючих тактильних смуг та елементів тактильного розмежування велодоріжки від пішохідної зони тротуару.
«Ми говорили ще від початку, коли почали робити доріжки, щоб було відділення пішохідної зони від велосипедної», – зазначив незрячий Іван Заячківський.
Після цього перед учасниками постали два пішохідні переходи, світлофори на яких не озвучувалися, тому довелося покладатися на звуки машин та уважність водіїв. Знову таки, через відсутність направляючої тактильної смуги, Іван, який йшов без супроводу, звернув зі шляху в сторону заправної станції, після чого мав вертатися назад.
Біля повороту на вулицю В’ячеслава Чорновола таки є частина направляючої тактильної смуги, яка сполучає перехід через пр. Соборності із таким самим на вул. Чорновола. Також тут присутнє озвучення світлофорів.
Наступна зупинка біля Храму Всіх Святих Землі Волинської, на якій взагалі нема тактильних смуг, які попереджали б або направляли би людину з порушенням зору.
Окрім того, за словами Заячківського, незрячій людині неможливо зрозуміти, що це зупинка.
Учасники рухалися проспектом вздовж житлових будинків. Їх єдиний орієнтир – край тротуару. На переході до школи №26 є попереджувальні тактильні смуги, світлофор сповіщає про початок та завершення часу переходу.
Тут група перейшла дорогу та рухалася протилежною стороною проспекту Соборності. Черговою перешкодою для незрячих стали невеличкі клумби вздовж дороги, за які чіплялись тростини.
Також варто зазначити, що майже всюди тротуари викладені бруківкою з фаскою.
Наталія Грицаюк відмітила, що така бруківка заважає орієнтуванню:
«Тростина чіпляється бігунцем за шви».
Представниця Громадянського руху «Свідомі» Алла Надточій, яка її супроводжувала, доповнила:
«Ми в більшості йдемо по велодоріжці. От як наосліп відрізнити, де велодоріжка, коли тут просто інший колір бруківки? Люди незрячі не можуть побачити той інший колір. До цього ми йшли, взагалі було намальовано та відділено білою смугою. Тому це неправильно».
Перейшовши вулицю Воїнів-афганців, Іван Заячківський звернув увагу всіх присутніх на те, що у цьому районі розташовані одразу кілька аптек, проте до жодної з них не прокладений доступний шлях.
«Я до них можу дійти? Не можу. Нема жодних орієнтирів, тактильної плитки», – пояснив він.
За кілька метрів, за зупинкою «Аверс», чоловік натрапив на іншу перешкоду – елементи озеленення, які розташовані своєрідними «кутиками».
Щоб їх оминути та переступити, довелося простукувати тростиною, а оскільки незрячі використовують бордюр, як орієнтир, то Іван так і йшов – «зигзагом» слідуючи за його напрямком.
Біля пішохідного переходу навпроти супермаркету «Салют» учасники знову спинилися. На цій ділянці пошкоджена бруківка, яка утворює ямки і знову відсутні направляючі елементи.
«Нема ніякої тактильної смуги, щоб потрапити з переходу до Салюта. Можна було б плиточкою викласти», – зауважив Заячківський.
Наразі до входу супермаркету веде тільки намальована «зебра», бо поряд автопарковка.
Після цього учасники ходи, попрямували до РАЦСу, щоб відвідати Департамент соцполітики. Потрібний вхід одразу знайти не вдалося, для цього знадобилася допомога зрячих супроводжуючих.
«Потрапити сюди складно на 100%. Тут потрібні вказівники, тактильна плитка і звукове оповіщення над дверима», – підсумував Іван.
До входу веде плавний пандус, перед його початком і вкінці є попереджувальні тактильні смуги. Кнопка виклику персоналу розташована високо, до прикладу: людина на кріслі колісному нею скористатися не зможе.
Зі слів незрячої Наталі Ігнатюк, від дороги до установи необхідно прокласти шлях направляючою тактильною смугою.
На цьому маршрут ходи завершився, учасники зняли маски.
Наталія Грицаюк поділилась своїми враженнями після подолання шляху наосліп:
«Морально дуже важко, є бордюри високі, бруківка створює перепони. Особливо важко потрапити до приміщення, бо немає оповіщення».
Організатор ходи Євген Сивопляс відзначив, що ця хода показала – найбільшої дискримінації зазнають люди з порушеннями зору.
«Для них найменше елементів доступності. Якщо виділяють кошти, то вони спрямовуються більше на людей, які пересуваються на кріслах колісних, а от саме незрячі люди – найбільш дискриміновані», – сказав він.
Ветеран Олександр, який має ампутацію нижньої кінцівки, також спробував долати шлях наосліп, проте зазначає, що у нього це не вийшло. Тож він не може уявити, як за наявних умов людина з ампутацією та порушенням зору мала б пересуватися містом.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.