«У сусідніх будівлях ще ховалися вороги, а ми вже розгортали мережу», – волинські воїни-зв'язківці

Щороку, 8 серпня, відзначається професійне свято тих, хто забезпечує комунікацію між усіма військовими підрозділами та захищає дані українських захисників від очей і вух ворога – День військ зв’язку та кібербезпеки Збройних сил України.

З нагоди свята у у 14 Окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого розповіли історії двох побратимів-зв'язківців. Військовослужбовці тривалий час служать у Князівській бригаді: Дмитро – з 18 років, Ігор – з 22.

«Мої п’ять років у Князівській бригаді нагадують комп’ютерну гру, у якій постійно зростає рівень складності. У 2020-му я починав із прокладання кабелів зв’язку, а тепер лагоджу модні й сучасні штуки на вишках під гул ворожих FPV-дронів і вибухи КАБів», – розповідає «князівський» зв'язківець Дмитро.

Боєць – один із тих, хто забезпечує зв’язок для побратимів. Прокладає кабелі, встановлює приймачі та антени, допомагає розгортати мережу там, де це найнеобхідніше. Працює попри постійну загрозу ворожих гармат і дронів – удень і вночі.

«Ворожі обстріли часто пошкоджують зв’язок. Тож ми завжди напоготові – шукаємо розриви, відновлюємо мережу, встановлюємо антени», – ділиться Дмитро.

Воїн згадує перший день повномасштабного вторгнення. О четвертій ранку він із побратимами вирушив на Житомирщину – треба було розгорнути звʼязок до прибуття інших підрозділів Князівської бригади. Тоді впоралися. І в наступні роки не раз виконували надскладні завдання.

Пригадав Дмитро ще один момент з життя Князівських звʼязківців:

«Налагоджували зв’язок під час зачистки одного з населених пунктів. У сусідніх будівлях ще ховалися вороги, а ми вже розгортали мережу. Наступного дня до нас прийшли побратими-розвідники й спитали, чи ми тут ночували. Ми відповіли, що так. Вони посміхнулися й сказали, що ми з глузду з’їхали, – сміється Дмитро, – бо буквально за рогом будинку щойно взяли в полон чотирьох російських піхотинців»

Один із тих, хто був свідком багатьох історій Дмитра, – побратим Ігор. Чоловік приєднався до «князівських» зв’язківців ще у 2016 році. З того часу полюбив свою професію, а ще навчився сприймати фронтові труднощі з гумором.

«Про свою роботу можу сказати, як у відомому анекдоті: робота зв’язківця дуже класна, але якщо щось ламається – то хоч звільняйся. Жартую. Насправді технічне оснащення значно покращало. Раніше були застарілі супутникові системи, які працювали на малих швидкостях, та польові кабелі радянського зразка. Тепер є «Старлінки», антени, які ловлять сигнал від мобільних операторів, і купа іншого сучасного обладнання. Це допомагає бути ефективними звʼязківцем», – стверджує Ігор.

Побратими Дмитро та Ігор з особливим теплом згадують найдорожчих – свої родини, які чекають своїх воїнів на Волині. З ними, кажуть, особливий зв’язок. Міцний і постійний. Без антен і кабелів. Лише з безмежною любов’ю, підтримкою та вірою в те, що все обов’язково буде добре!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• «Над кремлем замайорить синьо-жовтий прапор», – гармаш із волинської бригади
• «Ніколи не прикривалася тим, що я жінка», – волинська дронарка з 14 бригади
• Стахію – лише 19: історія наймолодшого танкіста Князівської бригади
• Полює на ворога з неба: історія оператора БпЛА Князівської бригади на псевдо «Сірий» (фото)
• Не в навчальних центрах: уперше у волинській 14 бригаді розпочали сержантські курси, як у НАТО