Бачать покійників та чують їхній спів: як луцька річка щороку «забирає душі»
Стир – одна з головних річок Волині, бере початок у Львівській області й протікає через Луцьк.
Вона оспівана в піснях, згадується у літописах. Журналісти сайту новин Луцька та Волині «Конкурент» віднайшли містичну розповідь про Стир, яку передають з уст в уста вже десятки років.
Колись давно, ще за князівських часів, біля Луцька, у місцевому передмісті, жила дівчина на ім’я Катерина. Вона була донькою звичайного ремісника, мала золотисте волосся і лагідну вдачу.
Та була в неї одна дивна звичка – щодня перед заходом сонця вона йшла до Стиру, стояла біля води й щось нашіптувала, ніби розмовляла з нею.
Люди почали підозрювати щось недобре. Говорили, що Катерина уклала угоду з духом ріки, аби зберегти красу, або ж, що це русалка прийшла в людський світ у людській подобі. І хоча це були лише чутки, біда прийшла неочікувано.
Одного дня Катерина зникла. Її не знайшли ні вдома, ні в місті. Останній, хто її бачив, був пастушок, що чув, як вона знову шепоче щось на березі Стиру, а потім з води підійнялась тінь, обняла дівчину і вони разом зникли у хвилях.
З того часу, в особливо туманні літні вечори, біля річки чутно спів. Кажуть, це Катерина – тепер уже водяна душа – кличе тих, хто не вірить у силу Стиру, приєднатися до неї. А якщо довго дивитись у воду – можна побачити, як хтось дивиться назад.
Зараз Стир популярна водойма для відпочинку та купання. Проте старожили вірять, що в деяких місцях річка має «затягувачі» – глибокі вири, куди зникали рибалки, навіть досвідчені. Крім того, лучани кажуть, що річка забирає щороку душу – якщо довго ніхто не тоне, люди кажуть, що «Стир ще не наївся».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.