Батьки волинського студента служать в одному батальйоні (фото)
Микола Гризюк та його дружина Ірина Гризюк – із міста Сторожинець Чернівецької області. Разом стали на захист України, бо дійсно вмотивовані та прагнуть наблизити Перемогу над російськими окупантами. А вдома на них чекає аж троє дітей.
Офіцери комунікаційного підрозділу 156 Окремої механізованої бригади Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України розповіли, що ця унікальна сім’я прийшла в ЗСУ різними шляхами.
Микола Гризюк на військовій службі вже багато років.
«Починав інструктором з підготовки водіїв в танковому полку та був начальником КТП на одному з військових полігонів. Звільнившись у запас, у цивільному житті займався ремонтом авто – мав власну СТО», – каже чоловік.
З 2019 року – на фронтах російської-української війни. Проходив службу у складі 10 ОГШБр. З «едельвейсами» пройшов багато «гарячих точок», має бригадні нагороди та відзнаки.
У боях під Бахмутом на Донеччині отримав важке поранення та, попри це, після лікування залишився у війську і перевівся до 156 ОМБр, яка на той час лише формувалася.
Завдяки величезному досвіду та захопленню технікою отримав посаду командира взводу технічного забезпечення одного з батальйонів, а також влучний позивний – «Механік».
Його дружина – Ірина Іванівна – у війську понад рік. Починала допомогу Збройним Силам України як волонтерка.
«Багато їздили на Схід, були там по 3-4 тижні. Допомагали хлопцям, переважно готували. Голубці та інші домашні страви», – згадує Ірина Гризюк.
Після побаченого на війні важко лишатися осторонь та спокійно повернутися до цивільного життя. Тому вирішила йти у військо.
Спочатку її не хотіли брати, але на свій день народження вона таки отримала виклик до місцевого ТЦК та СП, і вже через день була в 156 ОМБр. Вибір військової спеціальності був очевидним, адже в цивільному житті жінка працювала в ресторані та обслуговувала великі бенкети.
За рік служби вона пройшла від посади молодшого до старшого кухаря, а нині вона командир відділення кухарів цілого батальйону. За доброзичливе ставлення до кожного, за свою щирість та підтримку побратимів Ірина Іванівна отримала позивний «Мама».
«Механік» полюбляє рибалити, адже це моральне перезавантаження. «Мама» – захоплюється вирощуванням квітів. І обоє мріють і докладають зусиль до скорішого закінчення війни та нашої Перемоги.
Адже вдома ще чекають троє дітей. Старшій доньці 32 роки, молодшій – 13, а син-студент нині навчається в одному з вишів на Волині. А ще в фронтової сім’ї Гризюків – багато нереалізованих мрій. Але вони переконані, що їх реалізують! Наразі ж у складі підрозділу допомагають знищити окупантів на Сумщині.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.