Українська Ісландія: де неподалік Луцька заховалися магічні пагорби (фото)
Щоб побачити неймовірні краєвиди далекої Ісландії, не обов'язково купувати авіаквиток до Рейк'явіка.
Достатньо вирушити дорогою Н22 Рівне-Луцьк та в районі Клевані звернути на південь. Пара хвилин їзди – і перед очима мандрівників відкривається інша Волинь, розповідають на сторінці «Волинь Туристична».
Соковита трава на високих пагорбах біля річки Стубла переливається всіма відтінками смарагдів. Жодної рівної лінії, жодних слідів сучасності: здійсненна мрія біо дизайнерів, фотографів, режисерів, поетів, художників та тревел-блогерів.
Абсолютна безтурботність, за якою ховається драматична історія волинської фортеці Білів.
Давньоруська фортеця Білів
Навіть сучасні військові інженери гідно оцінюють оборонні перспективи Білівського городища: високий пагорб із плоскою вершиною та крутими схилами; панорамний вид на кілометри навколо.
Природа та людська кмітливість створили надійний захист від середньовічної піхоти та кінноти. З одного боку городища Білів річка Стубла, з іншого глибокий рів (у його руслі зараз проходить автомобільна дорога).
За оцінками археологів, на вершині пагорба в середині Х століття було збудовано класичну фортецю з дерев'яними стінами та сторожовими вежами. Фортеця Білів стала частиною складної оборонної системи Погорині.
На вершині плаского пагорба не було повноцінного міста з вулицями та сімейними садибами. Можливо, іноді тут мешкав місцевий князь – розглядав судові позови, приймав послів, вів переговори, контролював збір данини.
Білів – в першу чергу сувора прикордонна фортеця з дружиною, місце кривавих боїв. Численні кургани навколо Білівського городища – мовчазні пам'ятки військової звитяги та честі.
Яка саме трагедія сталася на початку XI століття, давньоруські та іноземні літописи не розповідають. Можливо, фортецю зруйнували під час облоги. Можливо, життя тут зупинилось внаслідок чергової епідемії. Але в Білівському городищі археологи майже не знаходять слідів активного життя фортеці у XI-XII століттях.
Білівський замок князів Чарторийських
Пройшли часи, люди повернулись, життя відновилось. 1613 року на карті Волинського воєводства місце біля річки Стубла позначено як містечко Bielow. Ці землі стали вотчиною (навіть відокремленим війтом) знаменитого роду князів Чарторийських.
Історики знайшли договори середини XVI століття щодо надання права вилову риби в Білівському ставку, щодо права проїзду приватними дорогами; документи про збір податків та оплату робіт із земельних вимірів.
Мирні часи чергувались з постійними татарськими набігами, тож князі збудували власну систему оборони. У польських архівах збереглися матеріали судового розгляду 1548 року щодо будівництва замку в урочищі Білєві. Нерідко в документах того часу володарі називають свій замок Білгород чи Білогород.
Наприкінці століття князі передали замок у найм, на місці колишньої давньоруської фортеці стали влаштовувати прилюдні торги. Статус містечка Білєв втратив із приходом російської влади.
Українська Ісландія поблизу Клевані та Пересопниці
У наші дні Білівське городище стало місцем для фотосесій та романтичних прогулянок. Пейзаж справді нагадує пагорби та пустки Ісландії: природна краса без туристичних новостроїв.
Високі земляні вали Білів вкриті чебрецем і різнотрав'ям. Смарагдові пагорби розділені вузькими ущелинами, у сонячний день похмурі тіні швидко ковзають схилами. На кожному кроці новий ракурс, інший настрій, особлива атмосфера.
У Білівському городищі час зупинився, нічого не нагадує про цифрову цивілізацію. Але ці пагорби пам’ятають дуже багато.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.