«Аж подих зупинився»: у найдавнішій дерев'яній церкві Волині у стіні знайшли блакитно-жовтий стяг (відео)
У селі Заболотці розташована найдавніша дерев'яна церква Волині. Іконам у ній – більш як по 250 років, а в її стінах під час прибирання випадково знайшли блакитно-жовтий стяг.
Про це йдеться у новому випуску програми «Заїхали в гості» із Аллою Надточій на телеканалі «Конкурент TV».
«Перше богослужіння в храмі розпочалося 27 вересня 1906 року. Цілий тиждень йшли богослужіння тут, намолювався сам храм, поки окремо не був призначений настоятель, де і од тої пори продовжується богослужіння. Храм не закривався ні в які періоди... Храм – унікальний, це архітектурна споруда місцевого значення, пам'ятка архітектури місцевого значення. Ми находимося в самому більшому дерев'яному храмі на Волині», – розповів староста Хрестовоздвиженської церкви Олег Парфенюк.
Храм зберігає старовинні ікони, які датуються 1770 роком.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Волонтерці з Луцька заборонили привозити тіла загиблих воїнів: чому (відео)
«От біля царських бачимо з лівої сторони ікона Божої Матері, Богородиці – 1770 рік. Справа – ікона Спасителя Ісуса Христа, 1772 рік... Отак приблизно сказали реставратори, коли ми її найшли. Ці ікони були закриті іншим полотном. Коли сюди приїхав Юрій Волінець, доктор історичних наук і з ним приїхав реставратор художник Артем Погрібний – він зараз в Харкові, сам з Нововолинська. В 23-му році він приїжджав сюди на свою кажуть батьківщину і був в нас... Вони кажуть: «Є під тим полотном ще ікони цікаві, давайте ми їх знімемо з іконостасу і вскриємо»... Ми їх вскрили – і подивіться, що ми сьогодні маємо», – повідав староста церкви.
Він також розповів, що два роки тому на верхньому поверсі церкви проклали підлогу і під час прибирання знайшли захований кимось блакитно-жовтий стяг.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Бабуся з Волині стала зіркою на англомовному ютуб-каналі: як їй це вдалося (відео)
«Думаю хоть трохи підмету. Я так тягну це павутиння, тягну і доходжу до останньої крокви. Дивлюсь, якийсь там згорток за кроквою заложений, запханий. Я в руки – матерія, а воно було змотане настільки твердо, настільки тісно, що як те деревце воно було і жовтим кольором до верху... Став розмотувати і тоді в мене подих зупинився... Коли його розмотав, він – двометровий. Мені мого росту не хватає, знаєте, розмотую, думаю, може якась записка є або щось написане на прапорі. Немає нічого – ні записки, ні надпису. Я його назад от зложив, змотав, як він був, і так собі думаю: «Де ж ти тут взявся тепер, хто нам за тебе щось каже?» – пригадує Олег Парфенюк.
Більше – дивіться у програмі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.