З підводників – у кулеметники: у волинській «сотці» служить директор Будинку культури (фото)
У волинській «Сталевій сотці» служить боєць Михайло, який свого часу був гідроакустиком на підводному човні на Балтійському флоті.
Про захисника розповідають на фейсбук-сторінці 100 ОМБр Сухопутних військ ЗСУ.
Михайло родом зі старовинного села Германівка, що в Обухівському районі Київщини. Він закінчив Ніжинське училище культури (нині – Ніжинський фаховий коледж культури і мистецтв імені Марії Заньковецької) за класом духові інструменти.
«Строчку» служив на Балтійському флоті, де був гідроакустиком на підводному човні. Прикметно, що призивався Михайло ще за радянських часів, а «дослужував» вже після розпаду СРСР – у збройних силах РФ.
Після демобілізації та повернення в Україну чоловік одружився і вже невдовзі став директором Будинку культури в рідному селі. Паралельно пан Михайло грав на трубі в Народному духовому оркестрі.
Одержавши навесні 2024-го повістку з ТЦК, чоловік з понад 28-річним стажем роботи на посаді директора Будинку культури ані хвилини не вагався – 24 квітня став на захист Батьківщини.
Протягом пів року чоловік служив у Державній службі спеціального транспорту. Згодом перевівся до «Сталевої сотки».
Нині пан Михайло боронить Україну на посаді кулеметника у 3 роті 3 механізованого батальйону 100 ОМБр.
До речі, боєць має оригінальний позивний:
«Коли я приїхав у «сотку», мені відразу сказали, що тут треба мати позивний. А я дорогою купив пляшечку безалкогольного «Мохіто» – і саме тримав її у руках. Глянув на неї та й подумав: «Мохіто» – чим не псевдо?» – усміхаючись, розповідає вже досвідчений кулеметник.
Перебуваючи на позиціях в Торецьку, Михайло брав участь у стрілецьких боях на надкоротких дистанціях.
«Якось довелося застрелити орка-штурмовика, який перебував за п’ять метрів від мене. І хоча у цивільному житті я був працівником культури, моя рука інтелігента не здригнулася – бо чітко розумів, що відправляю до пекла загарбника, який прийшов на нашу святу українську землю з метою чинити зло», – розповідає він.
В одному із боїв «Мохіто» зазнав важкого подвійного поранення – в ліву ногу і ліву руку. Був евакуйований побратимами і після лікування та відновлення знову повернувся до строю.
Під час служби на Балтійському флоті Михайло мав можливість придивитися до росіян і вивчити їхній менталітет. Тож має свою версію щодо першопричин їхнього здичавіння у 2014 році, та абсолютного сказу – починаючи з 2022-го.
«Як на мене, вони не змогли пробачити нам той факт, що Україна дедалі очевидніше починала жити краще за РФ. Ми привідчинили ворота євроінтеграції, почали повертати собі статус великої європейської держави з тисячолітньою історією. А на болотах із цим не готові були змиритися», – міркує кулеметник «Сталевої сотки».
На рідній Київщині на пана Михайла чекає велика родина: 80-літня мама, кохана дружина, син, донька, а також найбільша дідусева втіха – маленькі онучата.
«Українці впродовж століть неодноразово давали лупня московитам – неодмінно переможемо і цього разу!» – впевнено каже «Мохіто» зі «Сталевої сотки».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.