Церква офіційно спростувала думку, що доля «написана на небесах»
Нерідко доводиться чути думку, що «доля» кожної людини нібито є визначеною наперед, що вона «написана на небесах» і подібне. Але якщо це було би так, то тоді наперед було би визначено: хто спасеться, а хто – ні, хто грішитиме без покаяння, а хто звільниться від гріхів. Якщо від людини нічого не залежить, то навіщо їй тоді прагнути чогось, робити добрі справи, змінюватись, вдосконалюватись, жити врешті-решт? Визнаючи таку наперед визначену «долю», грішник може саме на неї покладати відповідальність за вчинене ним зло, кажучи, що це не він винен, а така «була моя доля».
Про це йдеться на фейсбук-сторінці ПЦУ.
Як зазначають у Православній церкві України, віра в сліпу долю суперечить Божественному Одкровенню, на якому ґрунтується християнство. Святитель Іоан Золотоустий наголошував, що вчення про долю (рок) посіяне дияволом, адже воно пропагує незбагненну зумовленість подій та вчинків людини. В цьому випадку людина – це іграшка долі, безвольний раб обставин. Від долі нібито не можна втекти, їй можна лише підкоритися та смиренно зносити. Таке поняття «долі» абсолютизує лише один аспект – несвободу людини.
Водночас християнство, навпаки, свідчить про те, що найбільший дар, даний людині Богом, – це дар свободи. Євангеліє навчає, що людина створена за образом Божим, тож є вільною, здатною робити вибір, і є відповідальною за цей вибір. Тому, фактично, доля як фатум стоїть в опозиції до свободи вибору, якою наділена людина.
Гріхопадіння людини не було визначеною наперед подією, в якій Адам і Єва стали нещасними жертвами. Навпаки, вони мали можливість вільно зробити вибір: їсти з дерева пізнання добра і зла чи не їсти, тобто обрати послух Богу або непослух. Адам і Єва знали, до чого призведе їхнє рішення, і понесли за це відповідальність.
Загалом тема вибору і відповідальності за нього є наскрізною у Писанні: свій вибір зробили і Каїн, і Авраам, і Мойсей, і всі апостоли. І кожен з них за свій вибір поніс власну відповідальність.
З цим пов’язаний ще один аргумент про антихристиянську сутність поняття «долі»: оскільки сенсом земного життя є підготовка до життя вічного, то кожна людина може «обрати» вічність своїми вчинками, словами, цінностями. Якщо ж у нас не буде способу визначити свою долю самостійно – виходить, що все людство живе даремно, без мети і сенсу, без прагнення бути кращими, без шансу на виправлення… Отже, віра в фаталізм робить все наше земне життя абсолютно беззмістовним.
У Православ’ї є вчення про Божий Промисел, який, на відміну від «долі», означає, що всі люди покликані до спасіння, адже кожну людину благий Промисел Бога спрямовує до вдосконалення, виправлення, покаяння, допомагає зробити вибір на користь добра, відшукати шлях до блаженного життя у вічності.
За словами святих отців, Бог все наперед знає, але не все зумовлює, Бог передбачає наші вчинки, але не визначає їх усі – бо поважає нашу свободу.
Те, що стається з нами у земному житті, залежить від багатьох факторів: наших рішень, думок, вчинків, а також від вчинків інших людей. Окрім того, завжди залишається ймовірним фактор неочікуваного, непередбачуваного випадку, на який ми не маємо впливу. Та чи можна через це сказати, що ми не маємо впливу на своє життя?
Зовсім ні! Адже ми вирішуємо, як саме вчинити в певній ситуації, як реагувати на події, які не залежать від нас. Ми формуємо свої думки, рішення та дії, а відтак і наше ставлення до певних подій, наше місце в конкретній ситуації і наш вплив на світ довкола. Тому, якщо говорити про долю як про життєвий шлях певної людини, то вона залежить від того, як ця людина використовує власну свободу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.