Замість смітника – парк "Лісова пісня"

Нещодавно довелось побувати на Одещині, і мова піде зараз не про море чи знамениту Дерибасівську вулицю, а про… смітники. Так, саме про смітники, а точніше про те, як на місці стихійних сміттєзвалищ можна зробити парки та чудові локації для фотозйомок.

Отож, все про все поступово.

За 50 кілометрів від Одеси розташувалось смт. Доброслав, яке раніше носило назву Комінтернівське. Можливо, правду кажуть: як корабель назвеш – так він і попливе. Адже зараз це селище має добру славу чи не на всю Україну, оскільки сюди навіть приїжджають цілі туристичні групи, щоб подивитись на місця, де колись були стихійні сміттєзвалища. "І що ж тут такого унікального?" – подумаєте ви. А я вам скажу, що якщо в кожному місті і селі є таких сміттєзвалищ повно, то не в кожному населеному пункті їх не просто прибирають, а ще й облагороджують місця, де вони були.

Справа в тому, що у Доброславі вирішили, що просто взяти і прибрати смітники – цього мало, а треба ще зробити так, щоби віднадити людей знову смітити там. Адже як показує практика, чисто там, де не смітять, а наші люди, не дивлячись, що облюбоване місце під сміття чисте і прибране, все одно викидатимуть туди мішки із побутовими відходами. Так було і в Доброславі до тих пір, коли група людей на чолі зі селищною головою Людмилою Прокопечко не придумали, як зробити так, щоби більше не смітили. Не знаю, в чиїй світлій голові першою народилась ця ідея, але що вона геніальна – це факт, який не може не радувати. Отож, на території селища на місці трьох сміттєзвалищ зробили маленькі сквери (чи тематичні парки, як називають їх в селищі).

Люди мені розказували, що коли прибирали сміття, то знімали один шар, а з землі вже ліз наверх інший шар сміття. Уявляєте, скільки років воно там складувалось?! А ще цікаво й те, що один такий тематичний парк для закоханих розташований серед людських господарств та будинків. Це зараз там гарна бруківка, фігури у формі серця та квіти, а раніше люди жили в прямому сенсі слова навколо смітника.

Ще в Доброславі, очистивши територію від смітника, зробили сквер з назвою "Японський сад", стилізувавши все під японський стиль, навіть сакури висадили.

І найбільш вразив мене парк "Лісова пісня", названий в честь відомого твору Лесі Українки. Тут парк не лише облагородили, а й нарихтували фігурами Левка, Мавки та інших персонажів з відомого твору. Гуляючи охайним парком, навіть уявити складно, що донедавна там був суцільний смітник. А ще кажуть, що люди самі охоче долучались до створення такої краси і зараз, звісно ж, рука не піднімається викинути там мішок зі сміттям.

Вважаю, що такий досвід варто переймати нашим сільським чи селищним головам, де стихійні сміттєзвалища – явище повсякденне. Адже це дійсно хороший метод боротьби із сміттєзвалищами: і смітники ліквідовані і територія облагороджена. Надіюсь, хтось все ж таки перейме досвід і наступного разу напишу репортаж про щось подібне з якогось волинського населеного пункту.